Ю. А. Питель, Н. А. Лопаткин2, Л. М. Гориловский3, А. 3. Винаров1, А. В. Сивков2, А. А. Медведев2
1 — Урологічна клініка ММА їм. І. М. Сеченова; 2 — НДІ урології Моз РФ, Москва; 3 — урологічне відділення міської клінічної лікарні № 60, Москва
Введення. Медикаментозне лікування за допомогою інгібіторів 5a-редуктази, a1-адреноблокаторів або фітотерапевтичних засобів ефективно полегшує симптоми порушеного сечовипускання при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), а в ряді випадків допомагає зменшити ризик хірургічного втручання [1-4]. Однак синтетичні інгібітори 5a-редуктази і a1-адреноблокатори можуть надавати небажану побічну дію, що проявляється зниженням сексуальної функції у першому випадку або постуральною гіпотензією та пов’язаними з нею проблемами у другому [4-7]. У той же час рослинні екстракти призводять до симптоматичному полегшення при ДГПЗ і добре переносяться [8— 10]. Найбільш добре дослідженим з них є ліпідостерологий екстракт Serenoa repens перміксон® (Permixon®), вироблений у Франції і продається більш ніж в 60 країнах світу. Експериментально продемонстровано антипроліферативну дію пермиксона, неконкурентне інгібування їм 5a-редуктази I і II типів, а також інгібування деяких медіаторів запалення [11-13]. Клінічні дослідження, що включені в недавній метааналіз, підтвердили, що перміксон по своїй дії перевершує плацебо [14]. У порівняльних дослідженнях було показано, що перміксон по ефективності еквівалентний ингибитору 5a-редуктази финастериду [6] і найбільш широко використовуваному a1-адреноблокатору тамсулозину [15], тоді як лікування їм супроводжується меншою частотою побічних явищ. Однак до останнього часу не було робіт, які описували б ефективність і безпеку цього препарату при спостереженні більш 12 міс.
Матеріали і методи. Первинною метою цього відкритого многоцентрового незрівняльного дослідження було визначення довгострокової клінічної ефективності та безпеки пермиксона при лікуванні ним упродовж 2 років пацієнтів з симптомами порушення функції нижніх сечових шляхів (СНМП), зумовленими ДГПЗ. Дослідження було проведено у відповідності з рекомендаціями Гельсінської декларації та GCP. Протокол дослідження був схвалений місцевими Етичними комітетами. Всі пацієнти були проінформовані про суть дослідження та дали згоду на участь в ньому. У дослідженні брали участь фахівці 3 московських центрів: НДІ урології Моз РФ, урологічної клініки ММА їм. І. М. Сєченова та урологічного відділення міської клінічної лікарні № 60. Дослідження тривало 24 міс.
У нього, згідно з критеріями, було включено 155 амбулаторних пацієнтів, які отримували перміксон в капсулах по 160 мг 2 рази на день. Пацієнти відвідували лікаря кожні 3 міс. В ході цих візитів оцінювалася ефективність препарату, його переносимість, реєструвалися небажані явища. Інструментальне і лабораторне обстеження проводилося кожні 6 міс (візити V0, V6, V12, V18, V24). Для включення в дослідження пацієнти повинні були відповідати наступним критеріям: вік 50 років і старше, наявність симптомів, пов’язаних з ДГПЗ, більше 6 міс, IPSS більше 6 балів, максимальна швидкість потоку сечі (Qmax) від 5 до 15 мл/с, об’єм сечовипускання від 150 до 400 мл, об’єм залишкової сечі менше 150 мл, об’єм простати більше 25 см3 при трансректальному та/або трансабдомінальне ультразвуковому дослідженні (УЗД), рівень ПСА менше 4 нг/мл Критерії виключення: будь-яке хірургічне втручання на шийці сечового міхура або простаті в анамнезі, рак простати або сечового міхура, рецидивуюча інфекція сечовивідних шляхів, застосування протягом попередніх 3 міс препаратів, здатних змінити характер сечовипускання. Оцінка ефективності лікування ґрунтувалася на вивченні динаміки СНМП, пов’язаних з ДГПЗ і якості життя відносно вихідного рівня з використанням шкал IPSS та QoL. До початку лікування (V0) і в точках V6, V12, V18, V24 методом урофлоуметрії визначалася швидкість сечовипускання. Залишковий об’єм сечі оцінювався після кожного уродинамического дослідження з допомогою надлобкового УЗД. Об’єм простати вимірювався в кожному центрі при ТРУЗД. Для оцінки клінічної безпеки пермиксона здійснювалася реєстрація небажаних явищ протягом усього дослідження. Враховувалися всі серйозні і несерйозні небажані явища незалежно від того, чи були вони пов’язані з досліджуваним ліками. Проводилися також вимірювання пульсу, систолічного і діастолічного артеріального тиску. Вплив препарату на сексуальну функцію вивчали за допомогою спеціального опитувальника MSF-4, який повинен був заповнюватися пацієнтом самостійно [16]. Для оцінки біологічної безпеки препарату 1 раз в 6 міс виконували загальний і біохімічний аналізи крові, визначалися рівні простатспецифічного антигену (ПСА), гормонів у плазмі крові (тестостерон, дигідротестостерон, ^4-андростендіон, 3a5a-андростендіол, андростендіон-глюкуронід, естрадіол, DHEA, DHEA-сульфат, TeBG, лютеїнізуючий гормон). Отримані дані були піддані статистичному аналізу. Статистична значимість для двосторонніх тестів (a) була дорівнює 0,05. Внутрішньогруповий аналіз виконувався з використанням таких кількісних і якісних змінних: кількісні — парні тести Вілкоксона або Стьюдента залежно від виду розподілу з перевіркою характеристики відповідності з допомогою кореляційного тесту; якісні — тест Мак-Немара рядів різниць (після — до лікування) або парний x2-тест з перевіркою характеристики відповідності.
| Показник | V0 | V6 | V12 | V18 | V24 | ||||
| середнє значення | зміна | середнє значення | зміна | середнє значення | зміна | середнє значення | зміна | ||
| IPSS
(n = 154) |
12,83 (3,82) | 8,85 (4,22) | -3,98 (3,62) | 7,93 (4,46) | -4,98 (3,88) | 7,65 (3,98) | -5,24 (4,0) | 7,53 (4,5) | -5.33 (4,53) |
| QoL
(n = 154) |
3,25 (1,12) | 2,45 (1,13) | -0,8 (0,97) | 2,2 (1,04) | -1,09 (1,11) | 2,10 (0,91) | -1,19 (0,96) | 1,95 (0,82) | -1.31 (1,05) |
| Qmax, мл/с (n = 154) | 11,75 (5,28) | 15,82 (10,12) | 4,08 (10,97) | 15,06 (12,26) | 3,22 (11,7) | 12,76 (6,89) | 0,94 (8,71) | 12,99 (8,80) | 1,13 (10,3) |
| Об’єм сечі, мл (n = 154) | 235,6 (77,0) | 276,9 (120,7) | 41,31 (132,1) | 250,0 (107,3) | 16,72 (129,0) | 253,1 (122,3) | 17,98 (141,3) | 225,0 (93,4) | -11.7 (118,7) |
| Об’єм простати, см3
(n = 154) |
39,74 (16,82) | 34,06 (14,84) | -5,68 (12,42) | 33,47 (14,63) | -6,44 (13,68) | 34,30 (15,60) | -6,06 (15,07) | 34,47 (15,09) | -5.89 (14,96) |
| ПСА, нг/мл (n = 154) | 2,47 (1,56) | 2,56 (1,93) | 0,09 (1,65) | 2,62 (1,79) | 0,18 (1,47) | 2,53 (1,62) | 0,10 (1,41) | 2,57 (2,33) | 0.17 (2,18) |
| МSF-4
(n = 153) |
9,64 (5,3) | 9,35 (5,3) | -0,29 (1,9) | 9,52 (5,3) | -0,35 (2,4) | 8,71 (5,5) | -1,03 (3,4) | 8,56 (5,5) | -1,21 (3,7) |
Примітка. В дужках наведені значення помилки середньої арифметичної величини.
Результати.
У дослідження були включені 155 пацієнтів, з них 14 передчасно вибули з програми: 9 — за власним бажанням, 1 — з-за небажаного явища, 1 був втрачений для подальшого спостереження, причини вибуття 3 недостатньо охарактеризовані. 1 пацієнт був виключений з вибірки з-за відсутності даних для оцінки основного критерію. Вік пацієнтів на момент включення в дослідження становив від 52 до 87 років (середній вік 65,3 року). Більшість пацієнтів (71%) не курили, і тільки 6,5% були завзятими курцями. Що стосується споживання спиртного, то 27,7% пацієнтів ніколи не вживали алкоголь, а 61,9% споживали алкоголь в невеликих кількостях.
