Один із способів боротьби за здоров’я — заняття спортом. Люди годинами займаються в спортзалі, намагаючись знайти ідеальні пропорції і позбутися від хронічних хвороб. Реклама та статті у глянсових журналах переконують, що сучасна людина без фітнесу просто не може існувати. Напевно, в чомусь вони мають рацію. Але буває, що з фітнес-клубу люди прямо потрапляють на лікарняне ліжко. «Вісті» спробували розібратися — хто вони, жертви фітнесу, і що ними рухає.
«Фітнес — це наркотик. Але я щаслива!»
— Років п’ять тому я поміняла сидяче місце роботи на фітнес-клуб, — розповідає Наталія Шеховцова. — Одного разу чоловік на день народження подарував мені карту фітнес-клубу. Не скористатися нею було б неповагою до чоловіка, та й елементарна жадібність заговорила: гроші витрачені. Я тоді при зрості 155 сантиметрів важила 70 кілограмів. Загалом, я відчувала себе нормально з цим вагою, особливих проблем зі здоров’ям не було, хоча я вже почала ходити по лікарях: якщо ти нахиляєшся і у тебе паморочиться голова, ти відчуваєш себе втомленою — це неправильно. Плюс стрес від великого міста, екологія… Я почала ходити в спортклуб — 1,5—2 години тренажерний зал плюс басейн. І стала дуже швидко худнути. Ніяких дієт при цьому не дотримувалася, керувалася тільки старим добрим принципом: «сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, вечерю віддай ворогові», не їла після шести годин вечора. Мені гастроентерологи і до цього говорили, що їсти після шостої вечора шкідливо: ви засинаєте — і ваша травна система засинає.
З роботи я звільнилася, і в мене з’явилася можливість ходити у фітнес-клуб хоча б через день. За шість місяців я схудла на 20 кілограмів і прекрасно себе почуваю. Зміцнився імунітет, так і емоційний стан стало зовсім іншим: я приходжу з занять і вся свічуся. Якщо я два дні не потрапляю в клуб, спочатку у мене псується настрій, потім з’являються складки на животі, а потім я відчуваю себе безформною. Якщо ви хочете сказати, що це як наркотик, — так, це наркотик. Але я щаслива!
Як не стати Шерон Стоун
Наталія хоч і «підсіла» на фітнес, це її здоров’ю шкоди не завдала. Але бувають і трагічні історії. В американських медиків навіть з’явилося назву зайвого захоплення фізичними навантаженнями — «синдром Шерон Стоун». Мова йде про заняття спортом, які по ідеї повинні зберегти молодість і красу людини, а насправді призводять тільки до втрати здоров’я.
Кажуть, щоб виглядати молодше, голлівудська актриса по три години в день виснажувала себе фізичними вправами. Виглядати вона стала років на п’ятнадцять молодше, але одного разу після благодійного пробігу у неї стався інсульт. Одинадцять днів лікарі не могли поставити діагноз: шукали маленький лопнув сосудик, а лопнула шийна артерія, кров з якої заливала мозок. На щастя, вдалося врятувати актрису.
Але навіть тим, хто не втратив здоров’я в спортзалі, заняття фітнесом далеко не завжди приносять саме той результат, про який вони мріяли. Наприклад, замість захоплення чоловіків — їх жалість.
— Перед нашою групою з карате в тому ж залі проходять заняття з фітнесу, — розповідає 20-річний Сергій Васильєв. — В очі впадає одна жінка — висока і страшенно худа. Виглядає вона зовсім не привабливо, швидше — навпаки.
Здається, в ній при всьому бажанні не можна знайти ні грама жиру, але вона вперто продовжує займатися — не пам’ятаю, щоб вона хоч одне заняття пропустила. Одного разу я випадково почув її розмова з одногрупницею. Вона розповідала, що при будь-якому зручному випадку біжить в спортзал або басейн, як би не втомилася за день. Прагне досягти ідеальних пропорцій тіла. А мені здається, що їй краще їсти треба, а не займатися спортом.
Росіянам лазня замінює спортзал і дієту
Незважаючи на те що у деяких людей прагнення до здорового способу життя переходить розумні межі, дані соціологів свідчать про те, що для більшої частини росіян турбота про власне здоров’я не характерна. За даними Фонду «Громадська думка» (ФОМ), в 2005 році оцінювали своє здоров’я як хороше 31% росіян. Середнім його вважали 43%, поганим — 25%. При цьому показники майже не змінювалися протягом останніх років: у 1996 році це було 36, 40 і 22% відповідно, в 2002 році — 30, 40 і 30%. При цьому в 2002 році 63% опитаних говорили про те, що не приділяють своєму здоров’ю особливої уваги.
Згідно з опитуванням, лише 5% росіян хоча б раз за останні два роки були в фітнес-центрі або спортклуб. По Москві цей показник вище, але не набагато — 14%. Замість дієт і спортивних залів росіяни воліють традиційний спосіб підтримання здоров’я — баню. З тією чи іншою періодичністю в лазню ходять 46% наших співгромадян. І як мінімум третина з них роблять це заради фізичного і морального задоволення та оздоровлення.
«Більшість заходів «здорового способу життя» вимагає фінансових вкладень, — говорить старший спеціаліст аналітичного відділу Хома Петро Бавин.
— Наш опитування, присвячений наявності у людей будь-яких вільних коштів, показує, що в більшості взагалі немає вільних грошей. А якщо вони і з’являться, то люди швидше витратять їх на придбання техніки або просто відкладуть на чорний день, а не витратять на здоровий спосіб життя».
Психолог Олена Істоміна: «Організм може вимагати припинити знущання над собою»
Причин, які змушують людей до знемоги займатися фітнесом, безліч. Однією з них психолог Олена Істоміна називає дисморфофобию. Це важковимовне назва означає «страх некрасивого тіла». Людині з дисморфофобией може здаватися, що його тіло або якісь його частини не відповідають уявленням про стандарти. Зовні дисморфофобія може і не проявлятися, але людині весь час здається, що всі на нього дивляться і оцінюють його зовнішній вигляд, і сам робить так само по відношенню до оточуючих. Комплекси неповноцінності, пов’язані з зовнішнім виглядом, змушують людину діяти, щоб ліквідувати недоліки. Але часто виявляється, що реального нестачі немає, він існує лише в сприйнятті конкретної людини, тому усунути його неможливо. Значить, і зусилля, що затрачуються, не дають ніякого результату. Зусилля множаться, але результату досі немає — так запускається порочне коло.
Дисморфофобія часто призводить до анорексії або, навпаки, надмірного нарощування м’язів за допомогою гормонів. Тіло стає потворним, але люди не зупиняються і продовжують прагнути до «досконалості».
Інша причина — закладена в дитинстві батьками «програма». Це може бути установка стати «найкращим»,
або «найкрасивішим», або «сильним». Палкі прихильники фітнесу, мабуть, відносяться до тих, у кого батьки заклали програму «май найкрасивіше тіло». В цьому немає ніякої проблеми, якщо це не заважає самому людині і він дійсно відчуває себе самим красивим. В іншому випадку виникають комплекси.
Наступна причина — неправильно сформульована мета. Наприклад, людина задався метою «схуднути» — при цьому більше ніякі параметри мети не задаються. Відповідно, мета не може бути досягнута: адже наскільки б ти не схуд — мета «схуднути» все одно залишається. Результати не відповідають очікуванням, а корекції мети не відбувається. Тоді людина починає мучити себе тренуваннями і дієтами, організм виснажується, починає чинити опір, і результат виходить зворотний очікуваному — виснаження замість стрункої фігури або зірваний обмін речовин.
Нарешті, людина може просто почати займатися фітнесом «з місця в кар’єр» після багатьох років без спорту. В результаті частих тренувань з підвищеним навантаженням настає перетренованість, послаблюється імунітет, людина починає хворіти, але йому здається, що справа як раз в тому, що він недостатньо займається і недостатньо загартованим. До тренувань додаються загартовування, але здоров’я все погіршується. У такому випадку організм може зробити навіть радикальні заходи, щоб припинити знущання над собою — надовго покласти людину в ліжко, наприклад, з травмою або загострення якого-небудь хронічного захворювання.
Наталія Коныгина
Известия.Ru
