В останні роки спостерігається значне зростання захворюваності на рак ободової і прямої кишки. Аденоми, дифузний полі-поз і неспецифічний виразковий коліт підвищують ризик розвитку раку і розглядаються какпредопухолевие захворювання. Так, малігнізація при дифузному поліпозі настає майже в 100% випадків.
Локалізація раку ободової кишки може бути різною — у висхідній, поперечної ободової, спадної, сигмовидній кишці. Рак прямої кишки розташовується в анальному, нижньо-, середньо-, та верхньоампулярному ректосигмовидному відділі. Пухлина росте переважно екзофітно (у просвіт кишки) або ендофітний (в товщу кишкової стінки). Частіше діагностують аденокарциноми, рідко пухлина має будову персневидно-клітинний, недиференційованого або плоскоклітинного раку. Метастазує рак ободової і прямої кишки в регіонарні лімфатичні вузли, печінка, легені, іноді в інші органи. Класифікацію даної хвороби проводять за системою TNM з уточненням глибини проростання пухлини у стінку кишки і на підставі даних дослідження операційного матеріалу.
Клінічна картина: виділення з кишки крові з домішкою слизу і гною, розлади ритму дефекації (проноси і запори, тенезми), біль в животі, загальна слабкість, зниження маси тіла, підвищення температури, анемія та ін Клінічна симптоматика різна в залежності від локалізації пухлини. При початкових стадіях хвороби її прояви можуть бути незначні (диспепсичні симптоми, анемія при прихованої крововтрати та ін ). Надалі ознаки хвороби наростають, у важких випадках спостерігаються кишкова непрохідність, кровотеча, запальні ускладнення (абсцес, флегмона, перитоніт). При раку прямої кишки пухлина може проростати в сечовий міхур, піхву з розвитком свищів, викликати здавлення сечоводів і т. д.
Діагноз раку ободової і прямої кишки на ранніх стадіях базується на даних пальцевого ректального дослідження, іригоскопії, ректороманоскопії та колоноскопії (з біопсією). Диспансерному нагляду підлягають хворі групи ризику. В інших випадках відбір хворих для обстеження проводять після аналізу клінічних симптомів, отримання результатів аналізу калу на наявність крові, визначення в крові карциноембріональний антигену. Для виключення мета стазів у печінку проводять ультразвукову томографію.
Лікування. Основний метод лікування раку ободової і прямої кишки хірургічний. Після радикальних операцій 5-річна виживаність становить 50 – 60%. При раку ободової кишки виробляють правобічну або лівостороння геміколектомія. При локалізації пухлини в дистальної третини сигмоподібної кишки виконують її резекцію. При раку прямої кишки проводять операцію з видаленням замикального апарату (черевно-промежинна екстирпація з колостомою) або його збереженням (черевно-анальна резекція з низведення ободової кишки або без нього, передня резекція, операція Гартмана). Паліативні операції можуть
зменшити прояви хвороби (обхідний шлунковий анастомоз, колостома при непрохідності; паліативна резекція при метастазах в печінку; перев’язка або ембопізація печінкової артерії і т. д. ).
Променева терапія може викликати часткову регресію пухлини. Найчастіше її використовують при первинному і рецидивному раку прямої кишки. Хіміотерапію застосовують тільки у випадках наявності неоперабельний пухлини і метастазів. Вона ефективна у 20-40% хворих. Найбільш часто призначають фторафур. Більш ефективні комбінації фторафуру або 5-фгор-урацилу з іншими препаратами (мітоміцин С, ломустін, адріаміцін, цисплатин).
