Рак тіла матки. У 75% випадків діагностується у жінок в менопаузі, ще у 18% в період перед-менопаузи, у 7% — у віці до 40 років. Фактори ризику — ожиріння, діабет, гіпертонічна хвороба.
Основний симптом раку тіла матки — порушення піхвових кровотеч (або під час менопаузи, або не в терміни менструацій). Біль у тазі і смердючі виділення — ознаки пізніх стадій хвороби. Головний метод діагностики — роздільне вишкрібання шийкового каналу та порожнини матки і наступне гістологічне дослідження. Цитологічний метод діагностики менш надійний, також як гістерографія та гістероскопічне дослідження. Аденокарцинома — основний морфологічний варіант (до 70%), зустрічаються також аденоакантоми і залозисто-плоскоклітинний раки.
Розрізняють три ступеня диференціювання пухлини (високодиференційовані, помірно і недиференційовані) і 4 стадії її розвитку: 1 стадія -розташування пухлини в тілі матки, II стадія — ураження тіла і шийки матки, III стадія – поширення на параметральну клітковину або метастази в піхву, IV стадія — поширення за межі тазу, проростання сечового міхура або прямої кишки.
Лікування в основному хірургічне (екстирпація матки з придатками і іноді видалення лімфатичних вузлів таза). Можливо комбіноване лікування — операція, а потім дистанційне опромінення на область кукси піхви, внутрішньопорожнинна гамма-терапія. Проводиться передопераційна променева терапія головним чином при III стадії. Променева терапія як самостійний метод застосовується при місцевому поширенні пухлинного процесу, при протипоказаннях до операції. Прогестини (оксипрогестерону капронат, провера, депо провера, медроксипрогестерону ацетат) ефективні при високодиференційованих пухлинах, в III і IV стадіях хвороби. З протипухлинних препаратів в метастатичних фазах можуть використовуватися адріабластін, фторурацил, метотрексат, Тіотеф.
Профілактика — своєчасне лікування хронічних захворювань ендометрію.
Рак шийки матки виникає частіше з плоского епітелію, рідше з залозистого епітелію шийкового каналу. Розвитку раку передують три ступені епідермоїдний дисплазію (легка, помірна і глибока) і карцинома in situ, при якій ракові клітини розташовані між клітинами плоского епітелію і не проникають через базальну мембрану.
Регулярні огляди та цитологічне дослідження (один раз у 2 роки) сприяють виявлення передпухлинних захворювань, а їх лікування-профілактиці раку.
Симптоми раку шийки матки — скарги на білі водянистого характеру, контактні або міжменструальні кров’янисті виділення з статевих шляхів, біль. При огляді шийки матки в дзеркалах або при бімануальному дослідженні виявляють екзофітний пухлина (при дотику до неї може виникнути кровотеча) або ендофітну форму захворювання з виразкою в області зовнішнього зіву. Вирішальне діагностичне значення має біопсія. При раку III і IV стадій виділення з статевих шляхів носять гнильний характер.
Лікування залежить від стадії захворювання. При 1А стадії (мікроінвазивний рак) проводять екстирпацію матки з придатками. При стадії 1В (рак обмежений шийкою матки) показано дистанційне або внутрішньопорожнинне опромінення з наступною розширеної екстирпації матки з придатками, або, навпаки, спочатку роблять операцію, а потім дистанційну гамма-терапію. У II стадії (залучення верхньої частини піхви, можливий перехід на тіло матки і інфільтрація параметрію без переходу на стінки тазу) основним методом лікування є променевої. Хірургічне втручання застосовують рідко. При III стадії (перехід на нижню частину піхви, інфільтрація параметрію з переходом на кістки тазу) показано променеве лікування. Нарешті, при IV стадії (перехід на сечовий міхур, пряму кишку або віддалене метастазування) застосовують лише паліативне опромінення.
У пізніх стадіях можливе застосування хіміотерапевтичного лікування (цисплатин, фторурацил, мітоміцин С, блеомицин, спиробромин).
Хоріонепітеліома матки — злоякісна пухлина трофобласта, що виникає при вагітності або після аборту. Враховуючи широке розповсюдження абортів, хоріонепітеліома матки є частим захворюванням. У 50% випадків хоріонепітеліомі матки передує вагітність, у 25% — спонтанний аборт, у 25% випадків — штучний аборт. Диференціальний діагноз проводять з міхурово занесенням, який зустрічається значно частіше.
Міхурово занесення в 5-7% випадків трансформується в інвазивний міхурово занесення, в 3-5% — в хорионэпителиому. Якщо після видалення пузирного заносу рівень (-хоріонічного гонадотропіну ((-ХГ) не нормалізується протягом 2 міс, встановлюється наявність рецидивуючого пузирного заносу, при цьому ризик розвитку хоріонепітеліоми зростає до 50%.
Клінічні ознаки хоріонепітеліоми матки:
вагінальні або маткові кровотечі, дуже високий рівень (-ХГ. У діагностиці мають значення характеристика клінічних симптомів, цитологічні аналізи, ультразвукова томографія. Перебіг захворювання агресивне. Швидкозростаючі метастази виявляються в легенях, піхву, печінці і інших органах.
Ранній діагноз важливий для прогнозу лікування. При сприятливих прогностичних характеристик вдається добитися повного лікування і зберегти можливість мати вагітність і пологи у майбутньому. Потрібен морфологічний аналіз видаляються тканин трофобласта та обов’язковий контроль (-ХГ до його нормалізації у випадках виявленого пузирного занесення або при появі ознак кровотечі після аборту або вагітності в найближчі місяці.
Неметастатичного Хоріонепітеліома матки характеризується відсутністю метастазів і поширення пухлини за межі матки. Лікування при цьому настає більш ніж у 90% хворих без гістеректомії. Щодо прогнозу лікування метастатична Хоріонепітеліома може мати сприятливі характеристики (метастази тільки в область тазу та/або легені; титр ХГ в сечі менше 100 000 МО/добу; лікування розпочато протягом 4 міс від початку хвороби) і несприятливі (метастази локалізуються в області тазу, легенів, а також у печінці, кістках, головному мозку; ХГ більше 100 000 МО/добу; лікування почато не пізніше 4 місяців після встановлення діагнозу).
При локалізованій хоріонепітеліомі матки застосовують хіміотерапію (метотрексат – 15-20 мг в/м або в/в щоденно протягом 5 днів з інтервалами 2-4 тижнів до повної ремісії, яка підтверджується 3 нормальними щотижневими аналізами (-ХГ). Якщо вміст (-ХГ зберігається на високому рівні або збільшується, проводять поєднану хіміотерапію, при відсутності повного ефекту показана гістеректомія. Аналогічну тактику використовують при метастатичної хоріонепітеліомі з сприятливими прогностичними ознаками. Крім метотрексату, самостійне лікувальне значення має дактіноміцін (10 мкг/кгв/в щоденно протягом 5 днів з інтервалами 2-3 тижні). Більш складним є лікування хворих з запущеними проявами хоріонепітеліоми матки. Застосовують комбінації метотрексату з дактіноміціном, рубоміцина або адриамицином; у резистентних випадках – комбінацію цісплаті-на з вінбпастіном і блеоміцетіном. Застосування одного лікарського засобу, низьких доз препаратів, великі інтервали між їх введеннями сприяють появі резистентних випадків хвороби. При метастази в головний мозок застосовують променеву терапію. Хіміотерапію метотрексатом використовують і при міхурово заметі у разі підвищення титру ХГ через 8 тижнів після видалення матки.
