Нерідко здається, що всі шкільні біди дитини — від його неуважності. Спробуємо розібратися в причинах цього явища, що доставляє стільки клопоту дитині і батькам.
Психологи розрізняють увагу і уважність.
— Увага — спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певному об’єкті. Здатність до мимовільного уваги властива всім людям без винятку.
— Уважність — сформоване якість особистості. Розсіяний школяр, як і всі інші діти, здатний «звернути увагу» на якийсь об’єкт. Проте він часто не може повністю зосередитися на цьому об’єкті: уважність ще не стала його особистим якістю. Зрозуміло, що відсутність цього важливого якості не кращим чином позначається на його шкільних досягнення.
Неуважність може бути обумовлена якимось захворюванням, порушенням мозкової діяльності або, наприклад, запалення носоглотки, аденоїдитом. Але чому ж тоді так багато неуважних серед здорових дітей? Зрозуміло, що не варто чекати особливої зосередженості, якщо дитина втомився, йому нецікаво, у нього в даний момент інші бажання, а навколо багато сторонніх подразників. Але ці реальні тимчасові стани поступово складаються в загальний стиль навчальної роботи, а потім стають життєвим стилем.
Організація уваги школяра на уроці залежить, насамперед, від майстерності вчителя. Вдома ж батькам доводиться брати ці функції на себе.
На що необхідно звернути увагу?
1. Створіть дитині спокійну обстановку для роботи, не допускайте перевантажень і стомлення. Зробіть так, щоб у вченні для нього було більше захоплення, ніж примусу. Для таких дітей особливо важливо завжди починати приготування уроків в один і той же час. Тоді їм легше мобілізуватися, налаштуватися на роботу. Установка виробляється і на постійне робоче місце. Досить сісти за звичний стіл, і приходить робочий настрій. Причому бажано, щоб це місце було тільки місцем для занять, а не для ігор і додаткового читання. Тоді ніщо не буде відволікати дитину від основного заняття.
2. Все необхідне для роботи завжди повинно бути у дитини під рукою. Починаючи від ручки, паперу та до таблиць, схем, словників і т. п.
3. У перервах між складними видами роботи використовуйте прийоми розслаблення або рухову розрядку.
4. Розвивайте у вашого школяра навички самоконтролю, самоперевірки виконаної роботи. Можна спеціально скласти текст з 13-14 пропозицій. У кожне речення увімкніть одну-дві типові для вашого школяра помилки. Наприклад: пропуски букв, слів; повторення складів у слові; заміна букв або слів і т. п. Дитині треба перевірити текст, знайти та виправити в ньому помилки. Причому перевіряти можна різними способами:
самостійно, читаючи про себе;
читаючи вголос і отчерківая склади вертикальними рисками;
порівнювати текст з правильним зразком.
Навчіть дитину при перевірці користуватися непрозорою лінійкою. З її допомогою слово відкривається поступово, по складах, без забігання вперед. Адже помилки часто не помічаються, якщо учень забігає вперед і «дізнається» слово.
5. Виберіть спеціальний час для вправ, що розвивають здатність до зосередження, концентрації, підвищують стійкість уваги, вміння переключатися. Таких вправ досить багато, але вони повинні бути цікавими і не сприйматися як продовження нудних уроків.
— Наприклад,
якщо першокласник неуважна при читанні і листі, запропонуйте йому таке завдання. Візьміть кілька сторінок друкованого тексту зі старої книги або журналу (шрифт повинен бути досить великим). Інструкція: «Викресли всі букви «т», а літери «д» обведи гуртком». А потім разом з дитиною перевірте, скільки допущено помилок. Вправу можна повторювати щодня, змінюючи інструкцію. Поступово кількість помилок буде знижуватися.
— Можна знайти спеціальні фігурні таблиці для тренування здатності до переключення уваги. Дається інструкція в кожній фігурці таблиці поставити певний значок. Наприклад: у квадраті — горизонтальну риску, в гуртку — вертикальну, у трикутнику — точку і т. д.
— Дуже корисні вправи по розшифровці повідомлень, записаних спеціальними значками (зразок танцюючих чоловічків з оповідання А. Конан-Дойля). Придумайте такий секретний алфавіт і складіть з його допомогою невеликий лист. Цей вид роботи досить складний, але дуже корисний для тренування здатності до концентрації і розподілу уваги.
— Відому вправу — відшукування по порядку чисел, довільно розкиданих на аркуші паперу. Ви можете самі намалювати таку таблицю.
— Можливо, що вашій дитині знадобиться тренування специфічного виду уваги. Наприклад, він добре сприймає інформацію, представлену у зоровому, наочному вигляді. І благополучно пропускає те, що пред’являється на слух. Згадайте вираз «в одне вухо влітає, з іншого вилітає». Це про нього. Отже, необхідно розвивати у такого школяра слухове увагу, вчити його зосереджуватися на своїх слухових відчуттях. Попросіть його закрити очі і прислухатися до оточуючих звуків. А потім нехай перелічить те, що почув (шум води, що ллється на кухні води, звуки з вулиці, розмова за стіною і т. д.). Або таке вправу: ви називаєте дитині в довільному порядку кілька імен. Кожне має прозвучати кілька разів. Наприклад: Катя, Антон, Даша,
Діма, Антон, Антон, Даша, Катя, Діма, Катя і т. д. При цьому відзначаєте для себе, скільки разів назвали те чи інше ім’я. Завдання дитини — сказати, скільки разів прозвучало кожне ім’я.
— Буває, що дитина, навпаки, недостатньо уважний при сприйманні зорової інформації. У такому випадку варто тренувати його спостережливість, уміння помічати деталі, порівнювати величину, колір, положення предметів, інші ознаки. Візьміть кілька будь-яких дрібних предметів, розташуйте їх на столі. Попросіть дитину протягом 30 секунд розглянути цю композицію. Потім він відвернеться, а ви в цей час щось змінити: переставите предмети, додасте такою ж, але іншого кольору, що зовсім приберете. Дитині потрібно сказати, що змінилося. Корисно порівняння двох зображень, схожих на перший погляд, але розрізняються в деталях.
Вправ з розвитку уваги в спеціальній літературі або в дитячих журналах можна знайти багато. Вибирайте ті, що цікаві вашій дитині. Головне — займайтеся потроху кожен день і обов’язково разом з дитиною фіксуйте його успіхи.
Що ще важливо знати?
Для однієї дитини найбільш відволікаючий фактор — звуки, для іншого — зорові подразники. Один спокійно займається вдома під музику і не реагує на дзвінок телефону, інший відволікається на будь шерех. І стомлення може у дітей наступати по-різному. Наприклад, працездатність різко знижується, але потім вже не відновлюється. Або коливається протягом якогось періоду — від повної зосередженості до абсолютного «випадання» з роботи. Ці особливості потрібно враховувати при організації домашніх занять.
Є ще один засіб проти неуважності — допитливість. Привчіть дитину спостерігати і помічати все значне і найцінніше з того, що відбувається навколо: на вулиці, в кіно, вдома. Чудово,
якщо
у нього виникають запитання: «Що це таке?», «Що це значить?», «Чому так відбувається?» Відповідайте, але намагайтеся спонукати сина або дочку самостійно знаходити відповіді на запитання.
І психологи, і батьки, вже виростили школярів, знають: через рік-інший гострота проблеми поступово буде знижуватися. Розсіяний першокласник врешті-решт навчиться зосереджуватися на завданні. Увагу стане більш стійким, прийде і вміння переключатися з однієї роботи на іншу. Здається, все налагодилося.
Але ось наш «який першокласник» стає підлітком. І ми помічаємо, що до нього повернулася колишня неорганізованість, знову виникли проблеми з увагою, погіршилася успішність. Причини неуважності і неуважності підлітка зрозумілі. Далеко не на останньому плані тут фізіологічна перебудова організму, гормональні зміни.
Підлітку важко керувати своїми емоціями. У нього нові потреби, інтереси, не завжди пов’язані з навчанням, нове коло спілкування. Хтось із підлітків готовий висувати нові гіпотези, займатися теоретичними дослідженнями і ставити сміливі експерименти. А в школі доводиться займатися рутинною роботою — нудні обчислення, обов’язкова для читання література…
Постарайтеся зрозуміти свого підлітка-школяра і не задавати йому безглузді запитання: «Про що ти тільки думаєш? Як ти можеш робити такі дурні помилки?»
Для підлітка важливіше всього пізнати себе, скорегувати самооцінку своїх сил і здібностей з оцінками з боку значущих для нього людей. Якщо навчання так чи інакше допомагає у цьому, тоді підліток відчуває до неї інтерес, увагу знову стає концентрованим і стійким.
http://adalin.mospsy.ru
