Принципи постановки діагнозу і тактика ведення новонародженого з підозрою на внутрішньоутробну інфекцію в умовах пологового будинку

Якщо на підставі результатів обстеження матері та анамнестичних даних дитина віднесений до групи високого ризику, а при фізикальному обстеженні дитини TORCH-синдром не виявляється, то до завершення комплексного клініко-лабораторного та інструментального обстеження дитини діагноз «Внутрішньоутробна інфекція» не виставляється. Разом з тим, ставлення дитини до групи високого ризику доцільно вказувати в історії розвитку новонародженого у графі “супутні захворювання” після перерахування інших захворювань.

Якщо стан дитини з групи ризику перебігу раннього неонатального періоду (перші шість днів життя) стабільне, то дитина може бути виписана з пологового будинку під спостереження дільничного педіатра. (Диспансерне спостереження за такими дітьми організовується в дитячій поліклініці за місцем проживання.). Виняток становлять діти від матерів з первинним сифілісом і, в ряді випадків — із загостренням генітального герпесу (див. нижче). Таких дітей для поглибленого обстеження та, при необхідності, лікування доцільно перевести в стаціонар.

Якщо ознаки дезадаптації проявляються у вигляді TORCH-комплексу, то внутрішньоутробну інфекцію необхідно розглядати як основне захворювання. Такий пацієнт повинен бути як можна раніше переведений в педіатричний стаціонар. В структурі діагнозу «Внутрішньоутробна інфекція» зазначаються конкретні клінічні прояви і ймовірна етіологія захворювання. Якщо етіологія захворювання невідома, виставляється діагноз: «Внутрішньоутробна інфекція (зазначаються конкретні клінічні прояви) неясної етіології». В цьому випадку потрібна термінова лабораторна діагностика для вирішення питання про можливість специфічної терапії.