ЯРОСЛАВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра акушерства і гінекології
Факультет підвищення кваліфікації і професійної підготовки фахівців охорони здоров’я
Пренатальна діагностика
Посібник для лікарів і інтернів
Ярославль 2004
Автори: доцент,
к. м. н. А. Р. Слєпцов, професор, д. м. н. M. Б. Охапкин, доцент, к. м. н. М. В. Хитров (кафедра акушерства і гінекології Ярославської Державної медичної академії – зав.
каф. професор М. Б. Охапкин).
Методичний посібник рекомендовано Методичною радою з післядипломної освіти Ярославської Державної медичної академії.
Затверджено центрально-координаційною радою академії. Рекомендовано Правлінням Ярославської асоціації акушерів-гінекологів.
Загальні зауваження:
На частку генних порушень припадає в загальній складності до 5% всієї вродженої патології.
Більше половини випадків моногенной патології, що вимагає пренатальної діагностики, складають такі порівняно часті та тяжкі хвороби, як муковісцидоз, міодистрофія Дюшена, синдром ламкої X-хромосоми, гемофілія А, фенілкетонурія, полікістоз легень, атаксія Фрідрейха, синдром Верднига-Гоффмана і синдром Шарко-Марі-Тус.
Молекулярна (ДНК) діагностика проводиться на рівні окремих генів, і навіть на рівні фрагментів ДНК самих генів або прилеглих ДНК-послідовностей.
Переваги молекулярної діагностики:
універсальність, можливість використовувати для аналізу будь-які містять ДНК клітини організму;
можливість проведення аналізу на будь-якій стадії онтогенезу, починаючи зі стадії зиготи;
Оптимальний термін для пренатальної діагностики молекулярними методами — I триместр вагітності, що вимагає детального ДНК-аналізу сім’ї ще до її настання.
Матеріал для аналізу
обстеження сімей високого ризику і хворих у разі генних хвороб: муковісцидоз,
фенілкетонурія, проводять з використанням плям крові, нанесених на фільтровану папір, що значно полегшує транспортування і зберігання зразків з віддалених від діагностичних центрів районів;
для деяких інших генних хвороб: гемофілія А, міодистрофія Дюшена, діагностика проводиться на чистих препаратах ДНК, виділених з крові плода, клітини якого отримують за допомогою стандартних інвазивних методів.
Основа ДНК-діагностики — полімеразна ланцюгова реакція синтезу ДНК (ПЛР). Метод дозволяє вибірково множити число (аплифицировать) відносно невеликих ділянок ДНК,
довжиною від декількох десятків до декількох тисяч пар нуклеотидів, використовуючи в якості матриці будь-які зразки ДНК, що містять необхідну послідовність пар нуклеотидів.
Пряма діагностика заснована на безпосередній ідентифікації мутацій в певному гені. Достовірність молекулярної діагностики прямим методом дуже висока і наближається до абсолютної.
Опосередкована (непряма) діагностика заснована на маркуванні мутантного гена (хворий хромосоми) за допомогою молекулярних маркерів. Частота помилкового діагнозу може досягати 2%.
Поєднання ДНК-діагностики з іншими методиками:
у разі гемофілії А можливо пряме визначення рівня фактору VIII зсідання крові у пуповинній крові плода після 20 тижнів вагітності;
при адреногенітальному синдромі — пряме дослідження вмісту 17-ВІН прогестерону в амніотичної рідини;
діагностика ламкої Х-хромосоми доповнюється аналізом культури лімфоцитів пуповинної крові плода;
у випадку муковісцидозу додаткова інформація про стан плода може бути отримана при біохімічному дослідженні активності ферментів АЖ у 17-19 тижнів вагітності.
