Особливості лікування та виходжування дітей із звур (затримкою внутрішньоутробного розвитку) в умовах пологового будинку
Лікування дітей з затримкою внутрішньоутробного розвитку необхідно проводити комплексно.
Завдання, які повинен поставити перед собою неонатолог при появі дитини з ЗВУР:
1. Адекватна первинна реанімація в родзалі.
2. Догляд в умовах спеціалізованої палати (ПІТ).
3. Створення оптимальних умов для виходжування.
4. Додаткова оксигенотерапія.
5. Нормалізація метаболізму, ОЦК і мікроциркуляції.
6. Відновлення білкового і електролітного балансу.
7. Стабілізація клітинних мембран.
8. Забезпечення раціонального вигодовування.
Первинні реанімаційні заходи новонародженим зі ЗВУР необхідно проводити за загальноприйнятим принципам згідно наказу N 372, але з обов’язковим створенням умов оптимального температурного режиму . Охолодження такої дитини неприпустимо. Температура киснево-повітряної суміші, що використовується для оксигенації повинна бути 36-37про С.
Всі маніпуляції з таким малюком необхідно проводити дуже дбайливо, як і з недоношеною дитиною.
Відразу ж після проведення реанімації, обробки пупкового залишку дитину переводять у палату інтенсивної терапії, де йому створюють режим » комфорту». Поміщають в кувез t 32 -35 градусів, вологість в перші три доби 70-80%. Дитина в кювезі повинен бути одягнений в розлітайку і вовняні шкарпетки.
При відсутності кювезів загальні принципи теплового балансу можуть бути реалізовані при розумному використанні променистих ів тепла, грілок.
Для тканинного обміну необхідною умовою є адекватне постачання організму киснем. Під час проведення оксигенотерапії слід враховувати ризик розвитку ретинопатії очей і бронхолегеневої дисплазії. Тому необхідно подавати кисень у концентрації 40-60%, зволожений, t 36-37про , зі швидкістю 2-3 літра в хвилину. Контроль за насиченням киснем крові необхідно здійснювати пульсоксиметрами з датчиками для новонароджених. Способи подачі кисню залежать від насичення киснем крові: це можуть бути киснева палатка, кювез, киснева маска, СДППД, ШВЛ.
У дітей із ЗВУР, як правило, в перші три доби відзначається помірно виражений метаболічний ацидоз. Для його корекції новонародженим необхідно введення глюкози 10%, кокарбоксилази, АТФ. Глюкоза таким дітям необхідна також для боротьби з гіпоглікемією та для поповнення енергетичних витрат.
Порушену мікроциркуляцію та ОЦК, відновлюють переливання свіжозамороженої плазми, розчину Рінгера. В якості препарату, що поліпшує реологічні властивості крові і мікроциркуляцію, використовується трентал. Протипоказанням для його введення є наявність геморагічного синдрому та внутрішніх крововиливів.
Під контролем загального білка, залишкового азоту, креатиніну, з метою відновлення білкового балансу таким дітям переливають 5% альбумін, нативну плазму, аминон, вамин, альвезин з розрахунку 10-15 мл/кг на добу.
Електролітні порушення починають корегувати після отримання біохімічного аналізу крові. Як правило, у дітей зі ЗВУР визначається гіпокальціємія (Са+ < 1,8 ммоль/л ) і гіпомагніємія (Mg+ < 0,75 ммоль/л), які корригируются введенням 10% кальцію глюконату 0,5 мл/кг і 25% сірчанокислої магнезії 0,2 мл/кг З 3-х діб таким дітям часто доводиться призначати препарати калію у вигляді 7,5% хлористого калію 2-3 ммоль/кг на добу, вводять калій крапельно на фізіологічному розчині.
Необхідно пам’ятати, що строгими протипоказаннями для введення препаратів калію є: гіперкаліємія( До+ > 5 ммоль/л), брадикардія, оліго – та анурія.
При наявності ознак надниркової недостатності цим дітям показане призначення гормонів кори надниркових залоз (преднізолон 1-3 мг/кг на добу, гідрокортизон 5-10 мг/кг на добу, без урахування добового ритму). Гормони призначають коротким курсом 3-5 днів за суворими показаннями.
Як правило, всі діти зі ЗВУР перенесли тривалу хронічну внутрішньоутробну гіпоксію. У зв’язку із зазначеним виникає необхідність у призначенні антигеморрагической терапії: дицинон 12,5 %- 0,2 мл/кг або етамзілат натрію на добу, адроксон 0,025 % в такому ж дозуванні, свіжозамороженої плазми 10 ,0 мл/кг маси тіла.
Вікасол цим дітям застосовують за суворими показаннями, оскільки у зв’язку з незрілістю печінки його призначення може призвести до появи гіпербілірубінемії.
З стабілізаторів клітинних мембран показано призначення токоферолу ацетат 0,3-0,5 в/м, 1% аскорбінової кислоти 5,0 х 3 рази на день всередину.
При появі ознак серцевої недостатності, пов’язаної з порушенням скорочувальної функції міокарда в терапію підключають серцеві глікозиди: корглікон 0,06%- 0,1 в/в одноразово на добу; при брадикардії добутамін ( 5 мг/кг/хв).
Антибактеріальну терапію таким дітям проводять з урахуванням факторів ризику внутрішньоутробного інфікування цефалоспоринами I-II покоління. При необхідності підключають аміноглікозиди. Інфузійну терапію починають, як правило, вже в першу добу життя.
Розрахунок рідини (к) ведеться з фізіологічної потреби дитини, чи можна за формулою:
К = (50 + 10-N) ? М , де N — день життя , М — маса в кг
Цією формулою можна користуватися до 10-12 дня життя дитини.
Із загального обсягу рідини віднімають обсяг молока і пиття, який дитина одержує за добу, решту рідина вводять в/в краплинно зі швидкістю не більше 2 кап/кг маси в хвилину. Співвідношення колоїдних і кристалоїдних розчинів, як — 1:2. При проведенні інфузійної терапії необхідний контроль артеріального тиску, добовий кількісний облік діурезу, визначення Ht і зважування дитини початку інфузії і після її закінчення.
