В останні роки в ряді регіонів країни відзначається зростання поширеності наркоманії і токсико-маній серед населення в цілому та серед підлітків зокрема. При цьому відзначається тенденція до застосування переважно наркотиків рослинного походження, а також різних самодельно приготовлених препаратів і сумішей, засобів побутової хімії. Виражені медико-соціальні наслідки цих захворювань, що включають високу смертність хворих, соматоневрологічні і психічні ускладнення тяжкі соціальні наслідки, визначають те велике значення, яке надається раннього виявлення осіб, які вживають наркотичні та викликають токсикоманію засоби в немедичних цілях.
У наркологічній практиці термін «наркотичний засіб» об’єднує в собі три аспекти: медичний, соціальний і юридичний. У правовому відношенні засіб визнається наркотичних тільки при наявності всіх трьох ознак: 1) медичного, якщо відповідне речовина має таку специфічну дію на центральну нервову систему (стимулюючий, седа-тивне, галюциногенну і т. д.), що є причиною його немедичного вживання; 2) соціальної, якщо це немедичне застосування приймає такі масштаби, що набуває соціальну значущість; 3) юридичної, якщо, виходячи з двох зазначених передумов, відповідна інстанція (в Росії і державах СНД — міністр охорони здоров’я) це засіб визнала наркотичних і включила його в список наркотичних засобів. Крім того, мова про наркоманії або токсикоманиях може йти тільки в тих випадках, якщо є клінічні ознаки захворювання: регулярне вживання, виразний зростання толерантності, сформована психічна залежність і т. д. При немедицинском вживанні наркотичних препаратів і відсутність зазначених ознак, тобто у тих випадках, коли хвороба ще не сформувалася, мова йде про зловживання наркотичними препаратами. Це зумовлює і відповідний облік в органах охорони здоров’я: в одних випадках профілактичне спостереження, в інших — диспансерний облік.
У процесі вживання наркотичних речовин змінюється реактивність організму, що проявляється наступними основними ознаками: психічною залежністю, фізичною залежністю і толерантністю.
Психічна залежність характеризується хворобливим прагненням безперервно або періодично приймати препарат, щоб випробувати певні відчуття або зняти явища психічного дискомфорту.
Фізична залежність — стан перебудови всієї функціональної діяльності організму людини у відповідь на хронічне вживання наркотичних препаратів, проявляється інтенсивними фізичними або психічними порушеннями у випадках припинення прийому звичного препарату або нейтралізації його дії специфічними антагоністами.
Ці порушення, які проявляються у вигляді абстинентного синдрому, полегшуються або повністю купіруються введенням нових даного препарату або речовини зі схожим фармакологічною дією.
Толерантність — стан адаптації до наркотичних або викликають токсикоманію препаратів, що характеризується зменшеною реакцією на введення того самого кількості звичного речовини. В результаті для досягнення колишнього фармакодина-мічного ефекту потрібно вже більш висока доза наркотику або іншого засобу.
У наркологічній практиці предметом зловживання найбільш часто є наступні препарати: препарати опійної групи, як медичні, так і самодельно приготовані з дикорослого, в тому числі олійного, маку; препарати конопель; стимулятори, з яких найбільш часто застосовується особливим чином оброблений ефедрин та інші эфед-ринсодержащие препарати; лікарські засоби з седативною дією — барбітурати, бензодиазепи-ни; деякі серцеві засоби (корвалол, валокордин). Крім того, в першу чергу підлітками для досягнення зміненого стану використовуються деякі антипаркінсонічні, протиастматичні засоби: димедрол, піпольфен, циклодол (паркопан), теобромін, астматол і т. д., а також леткі органічні розчинники (шляхом інгаляції).
Щоб розпізнати випадки немедичного вживання наркотичних або викликають токсикоманію засобів у хворих, що звертаються до лікарів-педіатрів з приводу тих чи інших захворювань, необхідно знати прояви гострої та хронічної інтоксикації, клінічну картину абстинентного синдрому.
Найбільш швидко формуються всі ознаки наркоманії при споживанні препаратів опійної групи. Відмінною рисою залежності, що виникає при вживанні препаратів опію і морфиноподобных речовин, є можливість формування її навіть при використанні малих доз препаратів, які застосовуються для терапевтичних цілей.
Для гострої опійної інтоксикації характерні вузькі (симптом шпилькової головки) зіниці, зниження артеріального тиску, уражень серцевого ритму, пригнічення дихання, зниження моторної активності кишечнику, що супроводжується запорами, підвищення сухожильних рефлексів. Благодушний настрій, прискорені мова та асоціації, спостерігається деяка неадекватність поведінки, що виявляється в жвавості, розгальмування, зниження критичної оцінки своєї поведінки та висловлювань.
При огляді звертає на себе увагу невідповідність віку хворого та його вигляду.
Підлітки виглядають дещо старше своїх років; шкірні покриви бліді, з легким жовтяничним відтінком, сухі, тургор шкіри знижений, є дефіцит маси тіла. По ходу вен кубітальние ямки, плеча, передпліччя, кисті шкіра пігментована, можуть бути рубці після постинъекционных абсцесів, сліди ін’єкцій різної давності, нерідко вени тромбированы, які спали.
При регулярному прийомі препаратів опійної групи виникає виражена фізична залежність з важкими явищами при скасуванні наркотиків (абстинентний синдром). Терміни появи ознак формування фізичної залежності варіюють від 2— 3 тижнів систематичного вживання опіатів до 1,5— 2 міс, що залежить від способу введення й абстиненції активності різних препаратів опійної групи. Як правило, перші ознаки абстиненції проявляються вже через 10-12 год після останнього вживання препарату, досягаючи максимуму на 3-5-ту добу, потім поступово йдуть на спад. Абстинентні явища тривають в середньому 8-12 днів. При невеликому періоді систематичного вживання, невисоких дозах опіатів або кращому прийом опію всередину постінтоксикаційні розлади обмежуються в першу чергу нерізкими болями в спині і великих суглобах, нежиттю і сльозотечею, відчуттям млявості, розбитості. На тлі цих проявів підлітки відчувають потяг до наркотику і можуть, наприклад, звернутися до лікаря зі скаргами на сильний кашель з проханням призначити кодеїнвмісні кошти.
