Макарова О. В.
Центральна клінічна лікарня медичного центру управління справами Президента РФ
Антибіотики групи макролідів застосовують у клінічній практиці з часу відкриття в 1952 р. еритроміцину. В останній час застосування макролідів в клінічній практиці істотно зросла в результаті більш глибокого розуміння ролі атипових внутрішньоклітинних збудників у розвитку інфекції дихальних і сечостатевих шляхів, створення нових препаратів з покращеними фізико-хімічними, біологічними, фармакокінетичними властивостями і сприятливим профілем безпеки.
Одним з представників «нових» макролідів є мидекамицин (М) — природний 16-членний макролід, що продукується грибком Streptomyces mycarofaciens, і його похідне — мидекамицина ацетат (МА) — напівсинтетичний макролидный антибіотик, що застосовуються у клінічній практиці з 1985 р.
Як і інші макроліди, М/МА виявляють в основному бактеріостатичну дію, однак у високих концентраціях, і особливо щодо мікроорганізмів, які знаходяться у фазі росту, можуть надавати бактерицидну дію [1].
Спектр антимікробної активності М/МА схожий з еритроміцином. Із грампозитивних мікроорганізмів обидва антибіотики діють на стрептококи (у тому числі S. pneumoniae), стафілококи (М/МА активний відносно деяких штамів, стійких до еритроміцину), C. diphtheriae, L. monocytogenes. З грамнегативних мікроорганізмів до М/МА чутливі N. gonorrhoeae, B. pertussis, H. influenzae, C. jejuni. Важливою властивістю М/МА є здатність проникати всередину клітин організму та впливати на так звані внутрішньоклітинні мікроорганізми (Mycoplasma spp., Chlamydi spp., Legionella spp., Canpilobacter spp.). По вираженості ефекту проти C. trachomatis, M. pneumoniae і Legionella spp. М/МА порівнянні з еритроміцином, але перевершують його і інші макроліди по дії на M. hominis, U. urealyticum [2, 3]. М/МА, як і інші макроліди, мають постантибіотичний ефект (пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів, що продовжується після припинення контакту з антибіотиком) відносно стрептококів, стафілококів, H. influenzae. Унікальною властивістю препарату є прояв постантибиотического ефекту відносно M. hominis [1].
При пероральному прийомі М/МА швидко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, причому МА абсорбується майже повністю. Максимальні концентрації у сироватці крові досягаються через 0,5-1 ч. Максимальні концентрації в тканинах такі ж, як у сироватці. В мигдалинах, легенів, бронхіальному секреті, слизової оболонки носа, передміхуровій залозі МА створює концентрації, що перевищують у кілька разів концентрації в сироватці. М/МА метаболізують в печінці з утворенням метаболітів, які також володіють деякою антимікробною активністю. Виводяться М/МА і метаболітів з жовчю, невелика частина (< 5%) з сечею [1]. З небажаних реакцій у рідкісних випадках можуть спостерігатися розлади з боку шлунково-кишкового тракту, що проявляються болями в животі, анорексією, нудотою, блюванням, діареєю. У деяких хворих відзначаються зміни активності трансаміназ печінки та алергічні реакції у вигляді висипу [4]. На відміну від 14-членних макролідів (еритроміцин, рокситромицин, кларитроміцин) М/МА вважаються слабкими інгібіторами мікросомальної системи цитохрому Р450, через яку метаболізують багато лікарські препарати. Ця властивість має важливе практичне значення при призначенні антибіотиків хворим хронічним обструктивним бронхітом, які тривало приймають бронхолітичні препарати, зокрема теофілін. М/МА не впливають на метаболізм теофіліну [5], отже, ці препарати можна призначати одночасно, не забуваючи про те, що при призначенні теофіліну завжди необхідний контроль стану пацієнта. Не рекомендується одночасне призначення М/МА і алкалоїдів ріжків або карбамазепіну, так як М знижує їх метаболізм у печінці. Слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі М/МА з циклоспорином або варфарином, так як М уповільнює їх виведення з організму [2, 6]. М/МА протипоказані особам з гіперчутливістю до цих препаратів, при тяжкій печінковій недостатності. МА проникає в грудне молоко, тому його не можна приймати жінкам, що годують. Призначення при вагітності можливе в тих випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода [1]. Показаннями до застосування М/МА є: інфекції дихальних шляхів, сечостатевого тракту, що викликані хламідіями, мікоплазмами, легіонелами і U. urealyticum; інфекції дихальних шляхів, шкіри, підшкірної клітковини та інші, викликані чутливими до пеніциліну бактеріями, для лікування хворих з підвищеною чутливістю до пеніциліну; лікування і профілактика дифтерії та кашлюку; ентерит, викликаний бактеріями роду Campylobacter. За даними многоцентрового дослідження, застосування М/МА у дітей в Росії (препарат макропен), клінічна ефективність при лікуванні інфекцій верхніх дихальних шляхів (тонзиліти, тонзиллофарингиты, ринофарингіти, отити, синусити) склала 98%. У дітей з бронхітами та внебольничными пневмоніями при неефективності засобів початкової терапії (пеніцилін, ампіцилін, ампіокс, олеандоміцин, лінкоміцин, котримоксазол) клінічна ефективність М/МА не поступалася такої еритроміцину і склала близько 95% [4]. За даними многоцентрового дослідження мидекамицина, проведеного в Росії, у дорослих пацієнтів клінічна ефективність при лікуванні позалікарняної пневмонії склала 98,9%, при лікуванні загострень хронічного бронхіту — 97,5% [7]. Таким чином, на підставі доведеної клінічної ефективності М/МА можуть застосовуватися як препарати для емпіричного лікування позалікарняних інфекцій верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів. Література: 1. Holliday SM and Faulds D. Miocamycin. A review of its antimicrobial activity, pharmacokinetic properties and therapeutic potential 1993; 46 (4): 720-45. 2. Bryskier A, Butzler JP. Macrolides. In: Antibiotic and chemotherapy: antiinfective agents and their use in therapy. O’grady F, Lambert HP, Finch RC, Greenwood D. (Eds.). Churcill Livingstone. New York, 1997; 377-393. 3. Ridgway GL. In vitro activity against Mycoplasma spp. and intracellular organisms. In: New Macrolides, Azalides, and Streptogramins — Pharmacology and Clinical Applications. Neu HC, Yong LS, Zinner SH. (Eds.). New York, 1993; 25-30. 4. Страчунский Л. С., Жаркова Л. П., Авдєєва Е. Р. та ін Перше в Росії порівняльне контрольоване дослідження антибіотиків у дітей: Макропен vs. Еритроміцин.-Педіатрія 1995; 4: 123-8. 5. Dal Negro R, Turco P, Pomari C, F. de Conti Int J Clin Pharmacol Ther Toxicol 1988; 26: 127-9. 6. Periti P, Mazzei T, Mini E. et al. Pharmacokinetic drug interactions of macrolides. Clin Pharmacokin., 1992; 23: 106-31 7. Макарова О. В. Мидекамицин і мидекамицина ацетат — макролідні антибіотики для лікування інфекцій дихальних шляхів. Кремлівський вісник 2001; в друку.
