Лікування бронхіальної астми у дітей.

Базисна терапія

Основу терапії бронхіальної астми у дітей становить протизапальна терапія.

До протизапальної терапії відносять: кромоглікат натрію (інтал), недокромил натрію (тайлед), глюкокортикостероїди, антилейкотрієнові препарати, протиалергічні засоби.

Кромони (інтал, тайлед, кропоз) захищають слизову оболонку дихальних шляхів і перешкоджають дії речовин, що викликають алергічне запалення, попереджуючи загострення бронхіальної астми. Ці препарати використовують у лікуванні дітей з легкою формою і у частини пацієнтів з среднетяжелой астмою. Тривале лікування кромонами зменшує частоту загострень бронхіальної астми і знижує необхідність в прийомі інших ліків. Кромони випускаються в інгаляційних формах. Побічна дія їх мінімально, до них не розвивається звикання. У рідкісних випадках після інгаляції виникає першіння в горлі, кашель.

Інгаляційні кортикостероїди мають місцевий, протизапальний ефект, що перевершує дію кромонов. До найбільш поширеним інгаляційним кортикостероїдам відносяться: беклометазон, флютиказон, будесонид.

Інгаляційні кортикостероїди також як і кромони відносяться до профілактичних засобів, мета їх призначення – зменшення запалення в слизовій оболонці дихальних шляхів, запобігання нападів астми.

Дозу та тривалість лікування визначає лікар залежно від віку дитини та тяжкості перебігу бронхіальної астми. При використанні ІЧ:

• Обов’язково полоскати рот і горло після інгаляції
• Не слід очікувати негайного ефекту
• Неприпустима раптова відміна препарату
• Тривалість лікування і дози визначаються лікарем ліки

В даний час створені комбіновані препарати (серетид/симбикорт), що містять у своєму складі інгаляційні кортикостероїди (флутиказон/будесонид) і бронхолітики тривалої дії (сальметерол/формотерол).

Їх перевага – можливість досягнення контролю бронхіальної астми за допомогою низьких доз гормональних препаратів, попередження загострень астми.

Серетид застосовується у дітей з 4 років, симбикорт – з 12 років.

Інгібітори лейкотрієнів та антигістамінні препарати другого покоління попереджають і знижують алергічні реакції в дихальних шляхах. Частіше застосовуються при легкому перебігу бронхіальної астми або як доповнення до іншого противоастматической терапії.

Дітям з легкій і середньотяжкій астмою протизапальна терапія проводиться з використанням нестероїдних протизапальних препаратів, при тяжкому перебігу необхідно використання інгаляційних кортикостероїдів.

Одна з причин поширеної фобії при призначенні препаратів обумовлена безконтрольним призначенням препаратів системної дії, застосування яких досить обмежена. Інгаляційні кортикостероїди мають істотну перевагу перед системними препаратами.

У дітей перших років життя при поєднанні астми з алергічними проявами іншої локалізації можливе використання кетотифену, що володіє широким спектром протиалергічною активності.

У хворих із середньотяжким і тяжким перебігом астми підвищення ефективності протизапальної терапії здійснюється призначенням пролонгованих теофеллинов або пролонгованих бета-2-агоністів.

При недостатньому ефекті базисної терапії в комплекс терапії додають пролонговані бронхолітики.

Антилейкотрієнові препарати. У зв’язку з доведеною роллю лейкотрієнів у формуванні найбільш важливих патогенетичних ланок БА перспективним напрямком фармакологічної корекції у дітей з легкої і середньої тяжкості астмою стало застосування цих препаратів.

Кетотифен (задитен) володіє здатністю гальмувати синтез і екскрецію медиатров алергії, інгібує розвиток алергічного запалення в дихальних шляхах, шкірі, ШЛУНКОВО-кишкового тракту, препарат знижує гіперреактивність бронхів. З цієї причини кетотифен знаходить застосування в лікуванні астми у дітей з легкою і среднетяжелой астму, особливо у дітей раннього віку при поєднанні з шкірної або гастроінтестинальної алергією.

Протиалергічний імуноглобулін, гістаглобулін. Застосування цих препаратів може призводити до урежению загострень і більш легкому перебігу БА у дітей, а у деяких з них і досягненню клінічної ремісії хвороби. У лікованих цими препаратами пацієнтів спостерігається зниження частоти виникнення гострої респіраторної інфекції.

Специфічна імунотерапія.

У дитячій алергології ЗВТ є досить поширеним методом лікування і застосовується вже більше 30 років. Цей патогенетично обгрунтований метод лікування БА, полінозу, алергічного риносинуситу, кон’юнктивіту полягає у введенні в організм хворого наростаючих доз одного або декількох причинно-значущих алергенів. Ефективність цього методу при бронхіальній астмі обумовлена багатьма механізмами, зокрема, пов’язана зі зниженням активності та проліферації Тһ1 і підвищенням активності та проліферації Тһ1 CD 4+ лімфоцитів та збільшенням продукції блокуючих IgG антитіл.

При БА у дітей ЗВТ проводиться алергенами домашнього пилу Dermatophagoides pteronyssimus, Dermatophagoides farinae, пилковими, епідермальними і грибковими алергенами. Проведення СІТ показано дітям з атопічною бронхіальною астмою легкого і средентяжелого течії при чіткій доведеності причинного значущості алергенів, у випадках малої ефективності проведеної фармакотерапії і неможливості елімінувати причинно-значущі алергени з навколишнього середовища.

Препарати надання екстреної допомоги.

Бета2-агоністи короткої дії (сальбутамол, тербуталін, фенотерол). При їх інгаляційному застосуванні дають швидкий, через 5-10 хвилин, бронходилатуючий ефект. Препарати цього ряду можуть використовуватися для купірування нападів бронхіальної астмою, для профілактики нападів задухи, пов’язаних з фізичною напругою.

Інгаляційні бета-2 -агоністи короткої дії призначають не більше 4 разів на день. З метою стабілізації стану хворих можуть проводитися короткі, до 7-10 днів, курси лікування.

При неважких нападах можна використовувати пероральні форми бета 2-агоністи (сальбутамол, вентолин). При збільшенні частоти використання агоністів більше 3-4 разів на добу необхідний перегляд і посилення базисної терапії.

Основні препарати групи бета 2-агоністів.

Показання для госпіталізації дітей, хворих на бронхіальну астму

При загостренні бронхіальної астми у дітей направлення на стаціонарне лікування показане при таких ситуаціях:

• Неможливість або неефективність (протягом 1-3 годин) проведення лікування в домашніх умовах
• Виражена тяжкість стану хворого
• Дітям з групи високого ризику ускладнень і за соціальними показаннями
• При необхідності встановлення природи і підбору засобів терапії вперше нападів задухи.

Немедикаментозні методи лікування:

1. Дієтотерапія
2. Респіраторна терапія
3. Масаж і вібромасаж
4. Лікувальна фізкультура
5. Спелеотерапія та горноклиматическое лікування
6. Фізіотерапія
7. Голковколювання
8. Фітотерапія
9. психотерапія