Лабораторна діагностика внутрішньоутробних інфекцій
Всім новонародженим з типовими проявами внутрішньоутробної інфекції, а також дітям з групи високого ризику, у разі погіршення їх стану в ранньому неонатальному періоді, повинно проводитися цілеспрямоване лабораторне обстеження на TORCH-інфекції з метою встановлення або об’єктивного підтвердження етіології захворювання.
Лікарі неонатологи та акушери-гінекологи повинні віддавати собі звіт в тому, що діагноз внутрішньоутробної інфекції є клініко-лабораторним. Відсутність клінічних та інструментальних проявів інфекційного захворювання в перинатальному періоді в більшості випадків робить недоцільним лабораторне обстеження на TORCH-інфекції. Виняток може становити планове обстеження клінічно здорових новонароджених від матерів, хворих на туберкульоз, сифіліс та генітальним герпесом (у разі його загострення незадовго до пологів).
По здатності виявлення збудника інфекції методи лабораторної діагностики можуть бути розділені на дві групи: прямі , які дозволяють виявити в біологічних рідинах або тканинах дитини (плоду) віруси або мікроорганізми, і непрямі, що дозволяють зареєструвати специфічна імунна відповідь дитини (плоду) на віруси або мікроорганізми.
До прямих методів належать:
- Мікроскопія (електронна або пряма, наприклад у темному полі)
- Виявлення вірусних або бактеріальних антигенів (у т. ч. одноетапними імуноферментними та иммунохроматографическими методами)
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)
- Культуральний метод.
Прямі методи лабораторної діагностики дозволяють виявити присутність збудника в біологічних рідинах або біоптатах тканин інфікованої дитини. Однак їх чутливість і специфічність істотно залежить від типу виявленої збудника, якості лабораторного обладнання та реактивів. Тому результати обстеження дитини, проведеного в різних клінічних і дослідницьких лабораторіях можуть бути різні.
Не дивлячись на те, що в останні роки бурхливо розвивається метод ПЛР, як високочутливий і специфічний, «золотим стандартом» діагностики всіх бактеріальних і ряду вірусних інфекцій (в т. ч. краснухи, герпесу) є культуральний метод. Найбільш надійним методом діагностики сифілісу до теперішнього часу залишається виявлення трепонемного антигену (РІФ і РІБТ).
До найменш чутливим і специфічним відносяться методи діагностики, засновані на прямій мікроскопії.
До непрямим (непрямим) відносяться так звані серологічні методи, з яких найбільш інформативним є імуноферментний метод визначення специфічних IgG і IgM (ІФА). Показники чутливості і специфічності серологічних методів виявлення інфекцій у новонароджених дітей істотно гірше, ніж у дітей старшого віку і дорослих, що пов’язано з особливостями імунної відповіді і присутністю в їх крові материнських антитіл.
Однак з технічної точки зору ці методи досить прості, що робить можливим використовувати їх для первинного скринінгу на внутрішньоутробну інфекцію. Алгоритм використання імуноферментного методу визначення специфічних антитіл для виявлення TORCH-інфекцій серед новонароджених високого ризику представлений на Схемі 1.
При використанні серологічних методів діагностики слід пам’ятати:
- що обстеження повинно бути проведено до початку використання в лікуванні дитини препаратів донорської крові.
- результати обстеження дитини завжди необхідно зіставляти з результатами обстеження матері;
- наявність специфічних імуноглобулінів класу G в титрі рівним або меншому, ніж титрів відповідних антитіл матері, свідчить не про внутрішньоутробної інфекції, а про трансплацентарною передачі материнських антитіл.
- наявність специфічних імуноглобулінів класу М у будь-якому титрі свідчить про первинній імунній відповіді плода або новонародженого на відповідний бактеріальний/вірусний антиген і може бути непрямою ознакою інфекції
- що відсутність специфічних імуноглобулінів класу М у сироватці крові новонароджених при ряді захворювань (у тому числі при неонатальному герпесі) не виключає можливість внутрішньоутробної (інтранатальної) інфекції.
В процесі лабораторного обстеження новонароджених дітей з TORCH-синдромом, що знаходяться в критичному стані, у першу чергу необхідно виявляти (виключати) захворювання, піддаються специфічній профілактиці і лікуванню (гепатит В, герпетична інфекція, токсоплазмоз, лістеріоз, хламідіоз, сифіліс).
