КЛІНІЧНІ СИТУАЦІЇ, які ВИМАГАЮТЬ КОРЕКЦІЇ ДОЗИ СЕРЦЕВИХ ГЛІКОЗИДІВ

Складність терапії СГ ускладнюється тим, що при їх призначенні необхідно враховувати багато факторів, які впливають на чутливість до цих препаратів.

Ниркова недостатність

У пацієнтів з ПН змінюються обсяг розподілу і екскреція полярних і відносно полярних СГ. Збільшується їх період напіввиведення зростає ступінь кумуляції. Тому при ПН переважно використовувати дигоксин, а інші СГ застосовувати у знижених дозах.

Для оцінки вираженості ПН найбільш інформативним, як відомо, є розрахунок КФ (кліренсу ендогенного креатиніну). Але, навіть знаючи величину кліренсу, не можна точно підібрати адекватну дозу СГ, оскільки змінюється не тільки кліренс, але і об’єм розподілу, зростає внепеченочное виведення препаратів. Тому КФ служить лише приблизними орієнтиром, а головне значення має індивідуальний підбір дози СГ на основі клінічних критеріїв ефективності і, якщо можливо, під контролем їх концентрації в крові. Один із сучасних методів вибору дози дигоксину в залежності від КФ і маси тіла представлений у таблиці 5. При важкій ПН (КФ <10 мл>

Порушення функції щитовидної залози

При гіпотиреозі знижується кліренс і збільшується чутливість до СГ, тому їх необхідно призначати у менших дозах. При гіпертиреозі кліренс СГ. навпаки, збільшується, і пацієнти більш стійкі до їх дії.

Електролітні порушення

Токсичність СГ зростає при гіпокаліємії, гіпомагніємії і гіперкальціємії.

Літній вік

Після 50-55 років, як правило, зменшується м’язова маса пацієнтів, знижується КФ, що обумовлює підвищену чутливість до СГ. Зниження Функції нирок, як правило, клінічно не проявляється, рівень креатиніну в крові може бути в межах норми. Зменшення КФ виявляється тільки при розрахунку кліренсу креатиніну. В цілому у літніх людей відзначається більш висока кумуляція СГ Орієнтовна схема підбору дози дигоксину у літніх представлена в таблиці 1.

Таблиця 1

ДОЗУВАННЯ ДИГОКСИНУ В ЛІТНЬОМУ ВІЦІ

Дитячий вік

Фізіологічні особливості дитячого віку, особливо в період новонароджене™, такі як незрілість ферментних систем печінки, механізмів клубочкової фільтрації, зміна розподілу ЛЗ внаслідок великого об’єму позаклітинної рідини, знижена чутливість кардіоміоцитів до СГ, справляють істотний вплив на вибір їх дози.

Основним СГ для застосування в педіатричній практиці є дигоксин. Слід враховувати, що його фармакокінетичні параметри, особливо відображають елімінацію з організму, у дітей дещо інші, ніж у дорослих. Зокрема, тривалість періоду напіввиведення може варіювати від 15 до 72 годин, а у новонароджених — від 55 до 90 годин.

Дози насичення дигоксину у дітей при внутрішньовенному та пероральному призначення наведені в табл. 2 і 3.

Таблиця 2

ДОЗИ НАСИЧЕННЯ ДИГОКСИНУ У ДІТЕЙ ПРИ ВНУТРІШНЬОВЕННОМУ ВВЕДЕННІ*

(Medicines for Children, RCPCH, 1999)

* — введення здійснюється протягом 10 хвилин

Таблиця 3

ДОЗИ НАСИЧЕННЯ ДИГОКСИНУ У ДІТЕЙ ПРИ ПРИЙОМІ ВСЕРЕДИНУ

(Medicines for Children, RCPCH, 1999)

Таблиця 4

ПІДТРИМУЮЧІ ДОЗИ ДИГОКСИНУ У ДІТЕЙ ВНУТРІШНЬОВЕННО І ВСЕРЕДИНУ

(Medicines for Children, RCPCH, 1999)