Первинного ревматизму властиво гостре або підгострий перебіг. Через 3-4 тижні після перенесеної носоглоткової інфекції (ангіна, фарингіт) у дитини з’являються перші симптоми ревматизму у вигляді лихоманки, симптомів інтоксикації (слабкість, швидка стомлюваність, головний біль, поганий сон), зазначається суглобовий синдром (поліартрит, артралгії), серцебиття, неприємні відчуття в області серця, зміни інших органів. При дослідженні крові виявляються запальні зміни (лейкоцитоз, прискорення ШОЕ).
Можливо, також малосимптомний початок хвороби з появи стомлюваності, субфебрилітету при відсутності помітних порушень з боку суглобів, серця, що ускладнює діагностику.
Кардит. Симптоми ураження серця зустрічаються у більшості хворих (у 80-85%), причому лише у 15 з них кардит зустрічається як би ізольовано, а у решти поєднується з поліартритом або хореей. Симптоматика залежить від переважної локалізації процесу в міокарді, ендокарді, перикарді. Як правило, відзначається ураження 2-3 оболонок серця, тому в зв’язку з труднощами розмежування уражень окремих оболонок серця в практичній діяльності користуються терміном «ревмокардит».
Відзначається млявість, підвищена стомлюваність, можуть бути серцебиття, болі в області серця, задишка. Першими об’єктивними ознаками ревмокардиту є:
1) порушення частоти серцевих скорочень, не залежне від температури тіла дитини (тахікардія, рідше — брадикардія);
2) збільшення розмірів серця, переважно ліворуч;
3) приглушення серцевих тонів, особливо 1 тону на верхівці;
4) поява систолічного шуму.
Характер систолічного шуму, його локалізація визначаються ступенем втягнення в процес міокарда і ендокарда.
При міокардиті шум зазвичай м’який, слабкий, прослуховується краще в V точці, не проводиться за межі серця. В динаміці до 3-4 тижні він зменшується і зникає.
При ендокардиті з найбільш характерним при ревматизмі ураженням мітрального клапана (вальвулите) систолічний шум має «дме» відтінок, він тривалий з p.max. на верхівці і в т. Боткіна, проводиться за межі серця. В динаміці до 2-3 тижня шум посилюється. Надалі при лікуванні вальвулита у дітей нерідко зникають. Тому говорити про формування пороку серця можна лише в неактивній фазі процесу, тобто не раніше 4-6 місяців після ліквідації клінічних і лабораторних проявів. Якщо після цього при зменшенні меж серця інтенсивність шуму зростає, то можна говорити про формування пороку.
В результаті первинного ревмокардиту вади серця утворюються у 14-18% дітей. Рідше при ревматизмі в процес втягується перикард, що свідчить про панкардіт.
При випотном перикардиті з’являються різкі болі в області серця, сухий нав’язливий кашель, діти займають вимушене сидяче положення в ліжку з нахилом вперед, з’являється набухання шийних вен, задишка, набряки, збільшення печінки. Межі серця швидко збільшуються, тони глухі.
