В. С. Ротенберг.
«Психологічний журнал», том 6, № 2, 1985.
Для чого потрібно вивчати так звані «особливі стану свідомості і загадкові явища людської психіки? Насамперед для того, щоб з’ясувати цілий ряд фундаментальних законів психології, наблизитися до пізнання процесів людського мислення. Публічні досліди психологів-гіпнотизерів, користуються незмінною популярністю у глядачів, для більшості людей – захоплюючий спектакль, якась різновид циркових фокусів. Однак для вчених, що працюють в області психології, це цікавий матеріал для досліджень в цілому розділі науки – психології гіпнотичного стану. Останнім часом особливий інтерес науковців викликають вражаючі досліди лікаря-психотерапевта Ст. Л. Райкова, мета яких – стимуляція творчої активності в гіпноз і навіювання в гіпнозі регресії віку. Почну з останнього.
Психолог-гіпнотизер Ст. Л. Райков вселяв дорослим здоровим випробуваним, що їм два дні від народження. Цього було вражаюче видовище. У дорослих людей з’являлося збіжний і розходиться косоокість, властиве немовлятам «плавання» очних яблук, смоктальний рефлекс, характерний «дитячий плач без сліз, веерообразное розведення пальців стоп. Все це було так незвично, що мимоволі закрадалася думка: а чи не піддається сам спостерігач настільки дивовижних явищ гіпнотичному впливу? Проте всі ці феномени реєструвалися фото – і кінокамерами, що розвіяло всі сумніви.
Результати цих дослідів не вписуються в існуючі уявлення про гіпноз. Адже уявити себе новонародженим людина не може, оскільки в нашій пам’яті цей період не фіксується і, якщо випробовуваний не акушер, то він нічого про це періоді не знає. Втім, і формального знання було б недостатньо для відтворення таких не підлеглих безпідставного контролю явищ, як, наприклад, некоординовані рухи очей.
В інших дослідах Ст. Л. Райков вселяв випробуваним, що вони стали «творчими особистостями» в якій-небудь області. Одному з них було вселено, що він відомий американський шахіст початку століття Поль Морфі. У стані такого навіювання, а потім у звичайному стані ця людина грав з гросмейстером М. Талем. За висновком М. Таля, гра в стані гіпнозу була вище на два розряди. Більш того, разюче відрізнялося поводження випробуваного. Поза гіпнозу він був скутий і боязкий, а «в образі» був рішучий і агресивний, вимагав високі гонорари. Найцікавіше ж у цьому досвіді полягає в тому, що випробуваний практично нічого не знав про Поле Морфі, крім того, зрозуміло, що це великий шахіст: тобто модель поведінки шахіста, в образ якого він увійшов, не могла виникнути з глибин пам’яті, з прочитаного.
Виникає гіпотеза, що між навіюванням «творчої особистості» і навіюванням дитячого стану принципової різниці немає – адже на відміну від гри актора поведінка випробуваного «в образі» великої людини незмірно багатше, ніж його формальне, усвідомленішим знання про нього. До того ж, якщо, скажімо, актор, граючи роль творчої особистості, копіює лише якісь зовнішні ознаки образу, то загіпнотизований, опинившись в ролі конкретного знаменитого людини, дійсно створював якийсь твір – музичне, поетичне, живописне, на яке в звичайному стані ніяк не був здатний. Цікаво, що під гіпнозом випробовувані інакше виконують тест на перевірку творчої здібності, ніж в стані звичайного сплячої свідомості.
Завдання цього тесту полягають у тому, щоб знайти незвичайне застосування звичайних предметів: праски, ножиць, ключ і т. д. Відповіді вражали дотепністю і неординарністю. Один з випробуваних висунув сміливу ідею, як за допомогою звареного круто яйця можна обчислити середню густину Землі (відомо, що зварене яйце обертається значно швидше сирого, і якщо зіставити прискорення обертання зі збільшенням щільності яйця, то, знаючи швидкість обертання Землі. можна обчислити її щільність). Про наукову спроможності цієї ідеї судити не будемо, а з психологічної точки зору вкрай цікаво, що лише в стані гіпнозу випробуваному прийшла в голову подібна теорія. На питання, чому він не згадує найпростіші способи використання яєць, скажімо, покласти в салат, «велика людина» презирливо відповів: «Ну, таких банальних відповідей ви від мене не дочекаєтеся…» У пошуках оптимальних можливостей використання запропонованих предметів випробовувані не тільки називають набагато більше способів, але і не повторюють ті, що перераховували до гіпнозу.
Цікаво, що пряма інструкція відтворити окремі неврологічні феномени новонародженості («ваші очні яблука «плавають» і рухаються в різних напрямках») не виконується навіть в самих глибоких стадіях гіпнозу. Навіювання ж типу «вам два дні!» приносить подібний ефект негайно. Якщо вимагати від людини в стані гіпнозу «малювати як можна краще», отриманий ефект буде відносно скромний. Якщо ж вселити випробуваному: «Ви – художник Рєпін!» – то створені в стані гіпнозу твори будуть щонайменше, цілком професійними. Потенційні можливості, укладені в людині, реалізуються у цьому випадку краще, повніше, як би автоматично, без додаткових уточнюючих інструкцій.
Ці дві групи дослідів підтверджують одну важливу здогад вчених-психологів. По-перше, у відносно простих випадках («очні яблука плавають», «малюйте краще») гіпнотизер впливає переважно на ліве півкуля головного мозку, відповідальну за логіко-знакове мислення. По-друге, у більш складних випадках («вам два дні», «ви художник Рєпін») – переважно на праве «просторово-образне» півкулю. Гіпотеза підтверджується тим, що у другому випадку, при навіюванні так званих «комплексних станів», людина воліє отримувати інформацію в ліве поле зору, тобто в праве півкуля.
Очевидно, що гіпноз, а точніше, самогіпноз відіграє велику роль у творчому процесі. У книзі Д. Данина про Нільса Бора наведено свідчення очевидців, що Н. Бор у процесі вирішення творчих завдань справляв враження загипнотизированного. Здатність письменника на висоті творчого підйому відчути те ж, що і його персонаж, переконливо підтверджує випадок з Р. Флобером: як відомо, він відчув усі симптоми отруєння при описі отруєння пані Боварі, що може служити яскравим прикладом самонавіювання.
Досліди Ст. Л. Райкова принесли й інші важливі для психологічної науки, як, втім, і для повсякденної життєвої практики, результати. Після навіювання образів великих художників чи музикантів випробовувані нерідко відзначали підвищення творчої продуктивності; деякі з них навіть починали писати вірші (вже без гіпнозу). Це свідчить про те, що гіпноз такого типу розкріпачує і мобілізує творче мислення. Про це ж свідчить збільшення після сеансів гіпнозу інтересу до світу в усіх його проявах, підвищення працездатності і підйом душевних сил. Численні спостереження свідчать, що гіпноз в ряді випадків без будь-яких «терапевтичної підтримки» приводить до поліпшення самопочуття і психічного стану.
Є підстави припускати, що одна з причин неврозів і деяких психічних захворювань – недостатньо розвинене образне мислення. Нездатність до «багатозначним контекстів» – представлення про навколишнє ситуації у всьому її різноманітті, до моделювання і зіставлення різних варіантів розвитку подій – робить людину вразливою до конфліктних ситуацій. Прямолінійне, на чистій логіці засноване мислення часто не дозволяє знайти вихід зі скрутного життєвого становища. Людина з подібним характером мислення виявляється в таких ситуаціях більш гнучким і винахідливим.
Так, парадоксальні, на перший погляд досліди психолога-гіпнотизера Ст. Л. Райкова підводять нас до далекосяжних висновків про загальні закономірності психіки і поведінки людини. Давайте будемо розвивати в собі образне мислення – запорука гарного настрою і успішного подолання життєвих труднощів і негараздів!
Психологічний Центр «EgoLand»
