На початку шкільного навчання ціна його успішності для здоров’я дитини залежить від ступеня сформованості у нього необхідних функцій ЦНС, мови, рухової координації дрібних м’язів кисті і т. д.).
Встановлено, що діти, які не досягли до початку навчання «шкільної зрілості», або зовсім не справляються з вимогами навчальних програм, або виконують їх ціною зниження рівня здоров’я, тобто раніше початок систематичного навчання є фактором багато в чому багато в чому сприяє формуванню порушень здоров’я і розвитку в процесі навчання.
При цьому встановлено, що ранній початок систематичного навчання веде до виникнення виражених відхилень у стані здоров’я на початкових етапах навчання.
Тому виникає 2 важливі проблеми, пов’язані з початковою школою:
- Проблема функціональної готовності дітей до школи;
- Проблема адаптації «пристосування дітей до нових умов».
Проблема шкільної незрілості, що виникла спочатку як психологічно – педагогічна проблема, в даний час переросла у кардинальну медико-психолого-педагогічну проблему функціональної готовності до школи.
Так як, шкільне навчання – один з найважливіших етапів у житті дитини.
Тому важливо заздалегідь, ще до початку шкільного навчання з’ясувати наскільки психічні можливості дитини відповідають вимогам школи. Якщо такі відповідності є, то дитина готова до шкільного навчання, тобто він готовий до подолання виникаючих у вченні труднощів.
Різні вимоги, які пред’являються навчанням до психіці дитини, визначають структуру психологічної готовності; основними його компонентами є розумова і особистісна готовність.
Розумова готовність передбачає достатню зрілість пізнавальних процесів (сприйняття, пам’ять, мислення, вираження мови, володіння знаннями, уміннями, навичками за програмою навчання і виховання в ДДУ, сформованість загальних інтелектуальних умінь).
Особистісна готовність – передбачає зрілість мотивів навчальної діяльності, розвинуте пізнавальне ставлення до зовнішнього світу, певний рівень самосвідомості, комунікативну зрілість як сформованість засобів, навичок і бажання спілкуватися, достатній рівень емоційного і вольового розвитку психіки дитини.
Мотиваційна готовність до шкільного навчання виявляє себе в тому, що дитина хоче вчитися.
Емоційна готовність – проявляється в різноманітності переживань дитини, здатності правильно реагувати на похвалу, осуд, в умінні стримувати себе, реагувати адекватно.
Вольова готовність є значна довільність поведінки і психічних процесів, здатність керувати і контролювати психічними процесами.
Психологічна готовність є важливою передумовою успішного шкільного навчання. Від її сформованості залежить, як складеться ставлення дитини до учнів, як ставиться до неї вчитель, однокласники, як оцінять його батьки, дорослі.
Стійка неуспішність на початку навчання небезпечна тим, що дитина може втратити віру в свої сили, у нього може скластися занижена самооцінка, можуть порушитися взаємини з батьками, негативне ставлення до навчання і прагнення уникнути навчальної діяльності. Це призводить до зниження емоційної діяльності та втрати здоров’я, позначиться на формуванні особистості, може несприятливо вплинути на життя після школи.
Встановлено, що кожна дитина приходить до школи зі своїми індивідуальними результатами розвитку, який повинен бути оцінений психологами, а отримана інформація правильно використовуватися.
Високі показники психологічної готовності забезпечують успішність адаптації дитини до школи, але це не гарантує , що у нього не буде проблем. У цих дітей часто формується завищена самооцінка, у них не розвивається наполегливість, завзятість, самоконтроль, самокритичність, вони втрачають інтерес до навчання.
Можливо і інше, дитина виховується в несприятливих умовах і до моменту надходження в школу демонструє низькі показники психологічної готовності, але якщо вчителю вдається викликати позитивне ставлення до вченню, то поступово дитина включається у навчальну діяльність.
Необхідно ще до школи активізувати психічний розвиток дитини і формувати передумови готовності до шкільного навчання.
