Гостра ниркова недостатність (ГНН) розвивається при деяких інфекційних захворюваннях (геморагічна лихоманка з ГНН), переливанні несумісної крові, отруєння (антифриз, чотирихлористий вуглець, мідний купорос і ін), синдром здавлення, гострих і важких гіпотонічних станах різної природи, сепсисі та інших захворюваннях.
В основі ОПН при токсичних нефропатіях лежать дегенеративні II некротичні зміни в нирках, переважно в епітелії ниркових канальців (гострі некронефрозы). При гострих і важких гіпотонічних станах (колапс, шок) ОПН розвиваєте» внаслідок судинного спазму і різкого зменшення ниркового кровотоку, що призводить до падіння фільтра-інформаційного тиску в клубочках.
Клінічна картина
На самому початку розвитку гострої ниркової недостатності клінічна картина визначається основним захворюванням. Однак нерідко задовільний стан хворого не відповідає грозному прогнозом ОПН.
Незалежно від причини некронефроза, протягом 2-3 днів у хворих спостерігається зменшення діурезу (стадія олігурії) аж до припинення сечовиділення (стадія анурії). На цьому тлі у них з’являються болі в поперековій області, нудота і блювота, сонливість, сплутаність свідомості. Якщо не вдається усунути анурію, настає азотемическая уремія.
У стадії олігурії характерні: мала кількість сечі з низькою відносною щільністю, протеїнурія, лейкоцитурія, мікро – або макрогематурія, циліндрурія, підвищення вмісту в крові залишкового азоту, індикану, креатиніну, калію (дуже висока при синдромі здавлення), нейтрофільний лейкоцитоз зі зрушенням вліво. На ЕКГ визначаються подовження інтервалу Q-Т (за рахунок сегменту S-Т), високий загострений зубець Т, що свідчить про гіперкаліємії. В стадії анурії на тлі відсутності сечі у хворого різко наростає вміст .в крові залишкового азоту, індикану, креатиніну, калію.
Диференціальний діагноз проводиться між основними захворюваннями і отруєннями, які викликають розвиток гострої ниркової недостатності.
Комплекс невідкладних заходів
Введення лазикс (фуросеміду) по 400-500 мг в/в крапельно на 100-150 мл 20 % розчину глюкози.
Введення дезагреганти для поліпшення мікроциркуляції (гепарин в дозі 10000 ОД в/м 3 рази в день, контрикал або трасилол 20000-40000 ОД в 100-150 мл фізіологічного розчину в/в крапельно щоденно).
З метою зменшення гіперкаліємії вводиться в/в 20 мл 10 % розчину хлориду натрію і 20 мл 20 °/про розчину глюкози. Наростаюча гіперкаліємія є прямим показанням для проведення гемодіалізу.
Дезінтоксикаційна терапія включає: сифонні клізми, промивання шлунку 2 % розчином соди, а також внутрибрю-шинний діаліз.
Корекція кислотно-основного стану проводиться шляхом ощелачіванія організму в/в введенням 200-250 мл 5 °/о розчину гідрокарбонату натрію і прийому соди всередину по ‘/2 чай-
ної ложки 3 рази на день. При вираженої азотемії і метаболічних порушеннях ефективна гемосорбція.
За показаннями-терапія серцевими глікозидами і вазо-констриктивными препаратами.
Дієта повинна бути безсольової з обмеженням білків і солей калію. У стадії олігурії вводиться 500 мл та кількість рідини, що виділилося з сечею за попередню добу. В стадії анурії кількість введеної рідини неповинна перевищувати 500 мл (з поправкою на втрату рідини при блювоті і проносі). Проводиться лікування основного захворювання.
Обсяг медичних заходів у частинах і військово-лікувальних установах
В МПП (військовому лазареті). Діагностичні заходи: враховуються дані анамнезу, наявність олігурії або анурії, реєструється ЕКГ, проводять аналіз крові, сечі (у стадії олігурії).
Лікувальні заходи: в/в ввести 40 мл 40 % розчину глюкози, 20 мл 10 % розчину хлориду натрію, промити шлунок 2 % розчином гідрокарбонату натрію, підшкірно ввести кофеїн, кордіамін.
Евакуювати хворого в омедб або госпіталь на носилках у супроводі лікаря (фельдшера).
В омедб чи госпіталі. Діагностичні заходи: термінова консультація терапевта, невропатолога, уролога, аналіз крові і сечі, дослідження рівня натрію, калію в крові і сечі, визначення вмісту в крові залишкового азоту, креатиніну та індикану, реєструється ЕКГ, проводиться контроль за величиною діурезу. Лікувальні заходи проводяться в повному обсязі (див. с. 104).
Ниркова еклампсія
Ниркова еклампсія — судомні напади, що розвиваються при гострому нефриті і нефропатії вагітних. У патогенезі еклампсії провідне значення мають артеріальна гіпертензія та набряк головного мозку.
Клінічна картина
Клінічно ниркова еклампсія характеризується раптово виникають тонічними і клонічними судомами тривалістю від декількох хвилин до півгодини. Іноді судо-
рожному приступу передують наростання гіпертензії і сильний головний біль. Судомні напади можуть повторюватися по кілька разів на добу і протікають з втратою свідомості, виділенням піни з рота (нерідко кров’янистої через прикуси мови), ціанозом, мимовільними дефекацією і сечовипусканням.
У період нападу спостерігаються блідість шкірних покривів, набряклість обличчя, розширення зіниць, слабо реагують на світло, набряки на кінцівках і попереку (анасарка), напружений пульс, брадикардія, підвищення артеріального тиску в поєднанні зі збільшенням спинномозкового та внутрішньочерепного тиску, олігурія.
Після нападу одні хворі відчувають байдужість, слабкість і сонливість, у інших спостерігаються психомоторне збудження і амавроз. Часто розвивається ретроградна амнезія. Іноді після судомного нападу у хворих розвиваються минущі спастичні паралічі.
Характерні: нормальна .або підвищена відносна щільність сечі, протеїнурія, мікрогематурія, цп..-1индрурия; вміст в крові залишкового азоту і сечовини в межах норми (еклампсія не супроводжується нирковою недостатністю).
Диференціальний діагноз проводиться з епілепсією та істерією.
Відсутність клінічних проявів гострого нефриту або нефропатії, наявність на мові хворого слідів старих прикусивши і вказівок в анамнезі на повторювані судомні напади дозволяють поставити діагноз епілепсії. При істерії відсутні набряки, сечовий синдром і вказівка в анамнезі на патологію нирок.
Комплекс невідкладних заходів
У предэклампсическом періоді показано Типотназид по 0,025 г 2 рази в день і резерпін по 0,25 мг 3 рази на день.
Хворий нирковою еклампсією потребує повному фізичному і психічному спокої. Палата, де перебуває хворий, повинна бути затемненою.
При розвивається еклампсії вставити роторасширитсль (для попередження прикуси мови); ввести в/м 1-2 мл 2,5 % розчину аміназину або ректально 1,5 г хлоралгідрату в 50 мл крохмальному слизу. Ефективно ^в введення 2-3 мл 0,25% розчину дроперидола на 10-15 мл фізіологічного розчину (вводити повільно).
При високому артеріальному тиску ввести в/в 6 мл’ 0,5 % розчину дибазолу або 10 мл 25 % розчину сірчанокислої магнезії; можна провести кровопускання в обсязі 300-400 мл
Ввести в/в 40-80 мг лазикс (або фуросеміду). У разі недостатньої ефективності проведених заходів слід призначити люмбальну пункцію з евакуацією 10-15 мл спинномозкової рідини.
Протягом 2-3 діб після нападу хворого позбавляють їжі та обмежують кількість випивається рідини до 500-600 мл на добу. В/в вводять по 20 мл 40 % розчину глюкози.
Обсяг медичних заходів у частинах і військово-лікувальних установах
В МПП (військовому лазареті). Діагностичні заходи: вимірювання артеріального тиску, реєстрація ЕКГ, аналіз крові, аналіз сечі.
Лікувальні заходи: вставити роторозширювач і обмежити рухи хворого; після нападу ввести в/м аміна-зін, сірчанокислу магнезію і в/в ввести дибазол. У разі недостатньої ефективності проведених заходів необхідно кровопускання.
Евакуювати хворого в омедб або госпіталь у супроводі лікаря після введення 1-2 мл 2,5 % розчину аміназину в/м (хворого фіксувати до носилок).
В омедб чи госпіталі. Діагностичні заходи: термінова консультація терапевта, невропатолога, аналіз крові н сечі, визначення в крові вмісту залишкового азоту. сечовини, нндпкана і цукру.
Лікувальні заходи: при високому артеріальному тиску продовжувати терапію гппотензивными препаратами (дибазол, сірчанокисла магнезія та ін); в/в введення лазикс або фуросеміду; проводити лікування седативними препаратами; при недостатній ефективності цих лікувальних заходів показана спинномозкова пункція.
