— Не сутулься! Горбатої будеш! — о, скільки разів я чула в дитинстві ці слова, зігнувшись у три погибелі над письмовим столом.
Тепер ті ж самі слова десяток разів на день я повторюю своєї дев’ятирічної дочки, супроводжуючи їх енергійними постукуваннями долонею по її перекособоченной спині. І я, на жаль, не самотня. Лікарі-ортопеди б’ють тривогу: різними порушеннями постави нині страждає мало не кожна друга дитина від семи до шістнадцяти років.
Чи То ще буде…
ЗБІЛЬШЕННЯ кількості сутулих і кособоких дітей фахівці пов’язують не тільки з підвищеною лінивством і сидячим способом життя нинішніх школярів. Але і з утяжелившимся (в прямому сенсі слова) об’ємом шкільних програм. З-за величезної кількості підручників портфелі бідних гімназистів нагадують набиті цеглою мішки. Для ніжного дитячого хребта настільки відчутна навантаження стає фатальною. Особливо якщо важкий портфель носити в одній руці.
Серед постраждалих переважну більшість становлять дівчата. У хлопчаків порушення постави лікарі констатують в чотири рази рідше. Що пов’язано з більш раннім (до 11-12 років) статевим дозріванням дівочих організмів. Перед повалилися на їх тендітні плечі непомірними шкільними навантаженнями майбутні представниці прекрасної половини людства виявляються абсолютно безпорадними.
Не сприяють гарній поставі і незручні горизонтальні шкільні парти. В радянські часи, коли діти сиділи за нахиленими під кутом 25 градусів столами з відкидною кришкою, а трохи раніше стояли за конторками, навантаження на шийний і грудний відділи їх хребта була значно слабшою. А значить, і набагато менше було сутулих дітей.
Втім, є серед причин, що сприяють дитячій кособокости, і така, яка до шкільного життя прямого відношення не має.
У 20 відсотках випадків порушення постави передує… різна довжина ніг. З чим пов’язана така диспропорція, невідомо. Вичерпно відповісти на це питання поки що не може ніхто.
А от про те, що відбувається з перекособоченными дитячими спинами, відомо достеменно. Нерівномірний розподіл навантаження на різні ділянки хребта та м’язів спини (якими б вони не були викликані) призводить до нерівномірного їх розвитку. З роками неправильне положення тіла закріплюється, патологічні процеси в кістковій тканині прогресують. А там і до сумнозвісного сколіозу недалеко.
Про згубні наслідки неправильної постави написані трактати. Був час, коли інформацією на цю тему були завалені всі дитячі поліклініки, а всі без винятку школярі щорічно проходили обов’язковий профілактичний огляд у ортопеда.
Сьогодні про старої доброї диспансеризації лікарі згадують з ностальгією.
З тих пір, як турбота про ребячьей поставі лягла на плечі їх батьків, відсоток кривобоких дітей постійно зростає. На підозріло стирчать лопатки і сутулу спину своїх чад замотані мами і тата звертають увагу занадто пізно, прирікаючи їх в недалекому майбутньому на масу найрізноманітніших проблем: від пекельного болю в спині до аномалії розвитку внутрішніх органів (серця,
шлунка, печінки, легень) і кидається в очі перекіс тулуба (аж до утворення реберного горба). Сколіоз — хвороба серйозна.
Небезпечна площину
НЕ МЕНШ сумними наслідками чревата й інша досить поширена напасти шкільного віку — плоскостопість. За оцінками деяких фахівців, слабкість зв’язок і м’язів, що «відповідають» за підтримку склепіння стопи, зазначається у 25-30 відсотків дітей.
Причини, провокуючі плоскостопість, ті ж, що і при сколіозі: нерівномірне навантаження на різні ділянки стопи, надмірна вага, а також неправильно підібране взуття (або занадто тісний, або занадто вільна, або на дуже високому каблуці з товстою, негнущейся підошвою, яка позбавляє стопу до її природної гнучкості). Особливо в 7-8-річному віці, коли відбувається формування зводу стопи.
Визначити, є чи немає у дитини плоскостопість, дуже складно. З-за природної жирової прокладки виявити сплощення стопи на маленькій дитячій ніжці часом не відразу може навіть досвідчений лікар. Один з найбільш простих і досить надійних способів дізнатися про це — оцінка відбитка стопи, отриманого за допомогою плантографа, що представляє собою дерев’яну рамку, на яку натягнуто змочений штемпельною фарбою полотно з підкладеним під нього аркушем чистого паперу. Вставши на плантограф босими ніжками, дитина залишає свій відбиток (плантограмму),
і готовий діагноз. В домашніх умовах те ж саме можна зробити, змастивши ногу дитини рослинним маслом і щільно притиснувши її до аркуша паперу, а потім обвівши отримані відбитки олівцем.
Інший вірний спосіб розпізнати насувається плоскостопість — скарги дитини. На підвищену втомлюваність ніг, біль у литкових м’язах при ходьбі, яка поступово переходить в постійну.
Подвійний удар
ЧИМ раніше прозвучить сигнал SOS, тим краще. У занедбаному стані плоскостопість загрожує не тільки болем при ходьбі, але і серйозними порушеннями постави. А також великими проблемами з суглобами (колінні, тазостегновими), які при нерівномірному навантаженні на стопи беруть на себе основний удар.
До того ж розвинуте плоскостопість (так само як і сколіоз) дуже складно лікувати. Найбільше, що може в цьому випадку зробити лікар, — призупинити руйнівний процес, не дати йому розвиватися далі. Сучасні ортопеди розташовують на цей рахунок цілим арсеналом всіляких пристосувань: від різноманітних бандажів і корсетів (для розвантаження грудопоперекового відділу хребта) до спеціальних клиновидних підкладок під п’яти (при різній довжині ніг) і ортопедичних устілок і супінаторів. До речі, про супинаторах. Вони обов’язково повинні бути виготовлені з урахуванням індивідуальних особливостей стопи дитини (по гіпсовому зліпку) на протезної фабриці. Магазинні супінатори для лікування і профілактики плоскостопості не підходять і навіть можуть ще більше деформувати дитячу стопу.
Спеціальне ортопедичне лікування обов’язково доповнюється лікувальною гімнастикою і поліпшують кровопостачання стопи водними процедурами.
Дуже корисні при плоскостопості (а також і при сколіозі) заняття плаванням, ходіння босоніж по пухкому грунті, піску, камінчиків, а вдома — по спеціальному ортопедичному килимку (його можна купити в будь-якому спортивному магазині). А ось по асфальту або утрамбованої землі босоніж краще не ходити, так само як і в туфлях на м’якій підошві.
За крок до біди
ТЕ Ж саме відноситься і до тих дітей, що проблем з поставою і склепінням стоп поки не відчувають. Панове батьки! Подбайте про свою дитину заздалегідь. Ретельно поставтеся до вибору взуття. Вона повинна бути комфортною, на еластичною підошві, невисокому каблуці і обов’язково з задником (популярні нині сабо не забезпечують нозі надійної фіксації).
Організуйте його робоче місце так, щоб під час занять зошит лежала перед ним під кутом в 30 градусів на відстані не більше 35 сантиметрів від голови. При цьому лікті обов’язково повинні лежати на столі. Розвантажите непідйомний ребячий портфель, заведіть своїй дитині другий, домашній комплект підручників. Або порадьте частина з них залишати в школі.
Відмовтеся від надмірно м’яких перин і великих подушок. Дитяче ліжко повинна бути жорсткою і на 20-25 сантиметрів більше зростання дитини, щоб він міг вільно на ній витягнутися, а не лежати, згорнувшись клубочком. Засвоїли? Бажаємо успіху! І великого терпіння.
Тетяна ГУР’ЯНОВА
