Плевритом називають запалення плеври. Залежно від різновиду патологія може протікати з утворенням ексудату в плеврі чи виникненням на її поверхні фібринозних вогнищ. Плеврит легенів може виступати супутнім для ряду захворювань кардіологічного, дихального, ревматичного характеру. Може мати інфекційну і асептичну природу. Частіше діагностується у чоловіків.
Винуватцями виникнення хронічного плевриту є інфекції (паразити, віруси, бактерії, гриби), ряд специфічних захворювань (сифіліс, тиф, бруцельоз, туляремія), травматизація грудної клітки або хірургічне втручання, запалення легенів, онкозахворювання дихальної системи та прилеглих органів, ураження навколишніх тканин, хронічні запалення, знижений імунітет, алергія.
Симптоматика залежить від різновиду плевриту. В плевру патогени потрапляють контактним шляхом, через кров і лімфу. Коли утворення ексудату одно швидкості і його відтоку, плеврит називається сухим (фібринозним), а якщо немає – ексудативним. Хронічний плеврит легень неясної етіології називається ідіопатичним. Має місце запалення плевральних тканин, набряк, инфильтрационные явища, ексудація, фібринозні утворення, склеротичні вогнища, облітерація плеври.
При сприяють фактори гостра форма захворювання переходить в хронічну. По локалізації ексудату плеврит може бути дифузним або зонуючим. Будучи первинною патологією, дає однозначну симптоматику, якщо процес у плеврі вторинний, то симптоми бути розмитими. Патологія супроводжується грудними болями, вираженість яких варіюється, вони можуть віддавати в черевну порожнину, спину. Дихання супроводжується шумом, залежно від поразки, та чи інша сторона грудей відстає при диханні, має місце слабкість, субфебрилітет, нічний гіпергідроз, порушення роботи ШЛУНКОВО-кишкового тракту і кишечника.
Хронічний фібринозний плеврит легенів має уповільнену течію, з періодичними загостреннями. При ексудативному плевриті кашель часто буває тривалим, хрипке дихання. В обох випадках захворювання супроводжується ціанозом, занепадом сил, головними болями, тяжкістю в боці грудей і, зниженням апетиту, задишкою, зміною голосу (легка охриплість), незначним набряком обличчя і шиї, помірним ціанозом, але в другому випадку симптоматика набагато яскравіше.
Накопичення ексудату викликає збільшення і зміщення найбільш ураженої легені, порушується дихання, серцебиття (тахікардія), знижується артеріальний тиск (гіпотонія). Наявність ускладнень та їх різновид залежить від виду плевриту. Уточнення діагнозу захворювання проводиться рентгенографією та УЗД. Обов’язкова диференціальна діагностика для розрізнення плевриту від патологій, схожих з ним за симптомами.
Лікування спрямоване на ліквідацію симптоматики, усунення запалення, ускладнень, запуск регенеративних тенденцій, відновлення трофіки. Призначаються антибіотики, протикашльові або, навпаки, відхаркувальні препарати, вітамінотерапія. Додаткові лікарські засоби залежать від різновиду плевриту.
