Еклампсія — розвиток судомного нападу під час вагітності, пологів і протягом 5 діб після пологів на фоні пізнього гестозу будь-якого ступеня тяжкості без вказівки на епілепсію або інше захворювання нервової системи, що супроводжується судомним синдромом. У разі тяжкого порушення мозкового кровообігу може супроводжуватися розвитком коматозного стану.
В основі розвитку судомного нападу лежить спазм мозкових судин, набряк головного мозку приєднується надалі на тлі неефективної сосудорасширяющей та інфузійної терапії
ЗАХОДИ ПЕРШОЇ ЧЕРГИ
МАНІПУЛЯЦІЇ:
Забезпечити прохідність дихальних шляхів
Масковий наркоз фторотан+О2 при відсутності венозного доступу не більше 15-20 хвилин через вираженої кардіо – та гепатотоксичність фторотану. Неприпустимо проводити наркоз фторотаном без кисню.
Катетеризація периферичної вени і перехід на внутрішньовенне введення протисудомних препаратів.
Респіраторна допомога (див. Показання до ШВЛ при гестозу).
Катетеризація сечового міхура.
ОБСТЕЖЕННЯ:
Загальний аналіз сечі — оцінка протеїнурії.
Загальний білок і його фракції — оцінка концентрації альбуміну.
ЦВТ.
Люмбальна пункція.
Натрій, калій, хлор, кальцій, магній.
Консультація окуліста, невропатолога або нейрохірурга.
КЩС і гази крові.
Глікемія.
При можливості — магнітно-резонансна томографія головного мозку (Chassoux F.,1992, Matsuda Y.,1995, Koyama M.,1997, Marques R.,1997, Klisch J.,1998,Ohno Y., Wakahara Y.,1999, Hahnel S.,1999) та транскраніальна доплерометрія сосудовголовного мозку (Richer A.,1991, Pirhonen J.,1994, Ohno Y.,1997, Hu J.,1997, Cacciatore B.,1998, Williams K. P.,1993, 1994,1998, Ramanathan J.,1999) ці методи дозволяють диференціювати ішемічне пошкодження ЦНС при еклампсії від кровооизлияния, пухлини, верифікувати зниження мозкового кровотоку та патогенетично правильно побудувати інтенсивну терапію
МОНІТОРИНГ
Неінвазивне ПЕКЛО
ЧСС
Пульсоксиметрія
ЕКГ
Температура тіла
МЕДИКАМЕНТОЗНА КОРЕКЦІЯ:
Усунення судомного синдрому: седуксен 20-30 мг промедол 20-40 мг в/в гексенал 300-400 мг, магнію сульфат 5 г у/в, фенітоїн. При веденні еклампсії без ШВЛ — проведення інгаляції зволоженого кисню обов’язково. Основний протисудомний препарат при веденні еклампсії без ШВЛ — магнію сульфат.
Гіпотензивна терапія від ефективності якої багато в чому залежить ймовірність рецидиву судомного нападу.
Мембраностабилизаторы: есенціале, рибоксин, віт С, Е, димедрол.
Інфузійна терапія проводиться тільки в обсязі, необхідному для введення гіпотензивних препаратів і не повинна в перші години перевищувати 800 мл. Розширення обсягу інфузійної терапії можливе тільки при стабілізації гемодинаміки, відсутність судомного синдрому, відновлення свідомості та достатньому темпі діурезу. Думка, що усунення гіповолемії призведе до ліквідації артериолоспазма, на жаль, на практиці себе не виправдало. Також йде справа і з застосуванням осмотичних діуретиків — на практиці їх введення в гострому періоді призводить до некерованої артеріальної гіпертензії і наростання клініки набряку головного мозку.
Стимуляція діурезу проводиться після розродження тільки здійснюється тільки салуретиками на тлі проведення інфузійної терапії, застосування осмотичних діуретиків абсолютно протипоказано!
ПОЗИТИВНИЙ ЕФЕКТ ПРИ ЕКЛАМПСІЇ
Немає судомного синдрому.
Відсутній вогнищева неврологічна симптоматика.
АДсист. не більше 140, а АДдиаст. не більше 90 мм рт.ст., еукінетичній або гіпердинамічний тип кровообігу.
ЦВТ не більше 150 мм вод.ст.
Рожеві шкірні покриви.
Діурез більше 30 мл/год.
ПОДАЛЬША ТАКТИКА
МАНІПУЛЯЦІЇ:
Подовжена ШВЛ. За цей період повинні бути досягнуті основні критерії припинення ШВЛ, якщо судоми не були пов’язані з крововиливом в мозок (при цьому питання про припинення ШВЛ не ставиться.) Режим вентиляції при відсутності судом — допоміжна вентиляція в поєднанні з повною відміною седативної терапії. Тривалість ШВЛ повинна плануватися не більше однієї доби.
Догляд за верхніми дихальними шляхами (інгаляції, видалення мокротиння, перкусійний масаж грудної клітки) Фибробронхоскопия.
При продовженні ШВЛ більше трьох діб — трахеостомія.
Стимуляція моторики ШКТ: дренування шлунка, очисна клізма, ДЕБ лідокаїном або тримекаїн, в/в прозерин або убретид, а-адреноблокатори — бутироксан, дроперидол.
Зондове харчування (изокал).
Еластичне бинтування нижніх кінцівок.
ОБСТЕЖЕННЯ (щоденно):
Обов’язкове:
ЦВТ.
КЩС і гази крові при проведенні ШВЛ.
Загальний білок і його фракції — концентрація альбуміну повинна підтримуватися на рівні більше 30 г/л.
Тромбоцити, фібриноген, тести паракоагуляции.
Натрій, калій, хлор.
Еритроцити, гемоглобін. гематокрит.
Додатково:
Протеїнурія.
Осмолярність плазми, сечі.
Рентгенографія легень при проведенні продовженої ШВЛ.
МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ (1-2 добу)
Гіпотензивна терапія — основний препарат магнію сульфату в добовій дозі до 30 м протягом 1-1,5 доби.
Інфузійна терапія: реополіглюкін, 10% глюкоза з калію хлоридом, кристаллойды. Загальний обсяг не більше 20 мл/кг під контролем ЦВТ і діурезу ( не менше 30 мл/год). При уповільненому відновленні свідомості можлива повна відмова від інфузійної терапії на 12-24 ч.
Мембраностабилизаторы.
Інгібітори синтезу тромбоксану: аспірин 200 мг/сут., аспизол 500 мг/сут., нікотинова кислота 30 мг, компламін 900 мг/добу.
Актовегін 20-30 мл в/в.
Дезагреганти: трентал до 1000 мг, реополіглюкін 400 мл
Седативна терапія скасовується повністю при відсутності судорож-ної готовності та стабілізації гемодинаміки.
Антибактеріальна терапія: роцефін 2-4 г/сут., клафоран 4 г/сут., метронідазол, нетроміцін, амікацин
Профілактика тромбоемболічних ускладнень: рання мобілізація або лікувальна фізкультура, еластичне бинтування нижніх кінцівок, помірна гемодилюція, гематокрит у межах 30%, п/к гепарин і дезагреганти, активатори фібринолізу: нікотинова кислота і компламін.
При тривалому коматозному стані жінки з еклампсією повинні отримувати повний объет терапії і догляду як у неврологічних хворих судинного профілю.
НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ ПОМИЛКИ
переклад на спонтанне дихання в умовах масивної седативної терапії;
спроба домогтися усунення судом призначенням великих доз бензодіазепінів і барбітуратів, ГОМК і наркотичних анальгетиків без ефективної гіпотензивної терапії;
тривала ШВЛ (до трьох діб і більше) без спроб оцінити неврологічний статус і стабілізувати гемодинаміку. У переважній більшості випадків при еклампсії можна домогтися переведення на спонтанне дихання протягом 12-24 ч.
