Пластична хірургія хоч і відноситься до естетичної медицини, все ж передбачає оперативні втручання. І як організм відреагує, передбачити часом непросто. Про можливі ускладнення, що виникають при «наведенні краси», «Правді.Ру» розповів Сергій Левін — пластичний хірург, дійсний член ОПРЕХ, член асоціації пластичних і естетичних хірургів Швейцарії.
«Кожен кваліфікований лікар прекрасно обізнаний про відсотковому кількості ускладнень, характерних для кожної із пластичних операцій. Ці дані засновані на світовій статистиці і його особистому досвіді. Тому він повинен заздалегідь попередити пацієнта про можливі негативних реакціях, а в тих випадках, коли, на його погляд, хірургічне втручання невиправдано чи є альтернативні методи боротьби з проблемою, і зовсім відмовити від операції», — вважає Сергій Львович.
Тому, якщо пластичний хірург обіцяє вам «ідеальну груди» або «бездоганний ніс», тим більше в короткі терміни і без проблем — це привід насторожитися. Може бути, варто відмовитися від послуг цього лікаря і знайти іншого фахівця, який більш реально дивиться на речі?
Але все ж лякатися не варто, серйозні ускладнення в пластичній хірургії зустрічаються рідко. Їх число становить не більше трьох випадків на 100 операцій. Загальні ускладнення пов’язані з наркозом і частіше зустрічаються у тому випадку, якщо проводиться загальне знеболювання.
«До рідкісним місцевим ускладнень відноситься накопичення рідини в зоні операції, незагойні або келоїдні рубці, інфікування рани, а також кровотеча. У разі утворення сіроми — порожнини з щільними стінками, яка містить рідину, потрібне додаткове хірургічне втручання», — коментує Сергій Левін.
А ось гематоми після «пластики» — справа типове. Адже це не що інше, як звичайний синець,
який утворюється протягом перших годин після операції. У більшості випадків гематома проходить досить швидко і безслідно. Але у випадку, якщо синців багато або вони довго не проходять, а часом навіть збільшуються, можна говорити про те, що під час операції у пацієнта підвищився артеріальний тиск. Інша можлива причина — порушення згортання крові. Великі і наростання гематоми можуть вимагати повторної операції, для того щоб визначити кровотечі і надійно блокувати його.
Також після операції досить поширене явище — запальний процес. Але, як правило, всі симптоми запалення (місцеві болі, підвищення температури, почервоніння шкіри) швидко знімаються після застосування призначених лікарем протизапальних препаратів.
Однак у пластичній хірургії, як і в будь-якій іншій, існують малопрогнозовані випадки. Іноді виникають ситуації, коли при виконанні підтяжки обличчя, наприклад, зачіпається лицьовий нерв.
Це досить рідкісне ускладнення, що зустрічається у одному випадку на 150 оперативних втручань.
Тут два варіанти — «асиметрія усмішки» або «провисання» однієї брови. Але і в цьому випадку в паніку впадати не варто: нерв відновлюється сам протягом перших місяців після операції. Щоб прискорити процес відновлення, хірург може порекомендувати медикаментозні препарати, а також призначити фізіотерапевтичне лікування.
Післяопераційні рубці — явище абсолютно нормальне, адже треба розуміти, що при розрізі була порушена цілісність шкіри. Вони неминучі, але їх вид залежить від декількох причин. Важливу роль відіграє професіоналізм хірурга і якість шовного матеріалу, а в більшості випадків багато залежить від індивідуальних особливостей шкіри.
Звичайний рубець — білий, тонкий, не виступає над поверхнею шкіри.
Він утворюється приблизно через шість місяців після оперативного втручання. Все, що не вкладається в ці рамки, вважається відхиленням.
Найгірше виглядають келоїдні рубці, які підносяться над поверхнею шкіри. Найпоширеніший спосіб видалення такого «прикраси» — лазерна шліфовка. На жаль, тканина рубців схильна до розростання, тому гарантії, що через деякий час вони не з’являться знову, не дасть жоден фахівець.
На додаток до шліфовці проводяться лазерне склерозування судин і призначаються специфічні лікарські засоби. У реабілітаційний період — проводиться електрофорез, рекомендуються креми та мазі для зовнішнього застосування. Варто зазначити, що процес видалення келоїдних рубців досить трудомісткий, але найчастіше хірургічного втручання не потребує.
Ілона Мілова
