С. А. Масюкова, Е. В. Владимирова, С. Б. Покровська
Наукове клініко-діагностичне відділення Центрального науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту Моз РФ, Москва
Інтерес до проблеми генітального герпесу в Росії значно зріс в останні роки, в тому числі і в зв’язку з впровадженням в практику нових методів діагностики і лікування.
Незважаючи на те, що генітальний герпес і його рецидивуюча форма (РГГ) є однією з найбільш поширених вірусних інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), в усьому світі і в Росії відзначається тенденція до ще більшого розповсюдження даного захворювання. Зростання захворюваності значною мірою пов’язаний з поширенням безсимптомною і не діагностованою герпетичної інфекції.
Основними факторами в поширенні захворювання є велика кількість сексуальних партнерів, нехтування принципами безпечного сексу, низький рівень освіти, гомосексуалізм, стать, вік, ВІЛ-інфекція. У більшості випадків зараження статевих партнерів відбувається або за їх незнання про наявність інфекції, або при асимптомної виділення вірусу в одного з партнерів.
Рецидивуючий перебіг генітального герпесу спостерігається у 50-75% інфікованих хворих. Захворювання характеризується островоспалительными проявами, варіабельністю клінічної картини і тенденцією до наполегливої рецидивуючого перебігу. Особливу епідеміологічну небезпеку становлять особи, у яких РГГ протікає атипово або в асоціації з іншими збудниками (цитомегаловіруси, хламідії, мікоплазма та ін) В останні роки доведено існування зв’язку між РГГ і передачею ВІЛ-інфекції, а також розвитком онкологічної патології геніталій у жінок. Лікування РГГ досі представляє значні методологічні та практичні труднощі. Це викликано тривалою персистенцією герпес-вірусів в організмі людини, а також специфічним імунодефіцитом, сформованим у хворих з РГГ.
Тактика лікування багато в чому визначається частотою і ступенем тяжкості загострень, наявністю психосоціальних проблем у пацієнта, а також можливістю ризику передачі інфекції статевого партнера.
Можливість проведення противірусної терапії повинна розглядатися при всіх випадках постановки діагнозу генітального герпесу. Існує кілька підходів до противірусної терапії при генітальному герпесі:
епізодична терапія (використовується пацієнтами періодично, коли у них виникають рецидиви);
профілактична або супресивна терапія (пацієнт отримує безперервне лікування протягом певного періоду часу для запобігання реплікації вірусу та попередження розвитку рецидиву).
Враховуючи різноманіття клінічних проявів РГГ, лікування залишається складним і не завжди ефективним. У зв’язку з цим пошук та клінічна оцінка ефективності нових препаратів для лікування РГГ є перспективними та актуальними.
За останні 15 років для лікування понад 50 млн осіб був використаний ацикловір. Доведено, що він володіє відмінним профілем безпеки без значущих явищ токсичності, як при короткочасному, так і тривалому використанні. Клінічна стійкість вірусу простого герпесу до ацикловіру у імунокомпетентних осіб спостерігається вкрай рідко і розвивається в основному у зв’язку з мутаціями в гені тимидинкиназе. Лікувальна та профілактична ефективність противірусної терапії становить 75-90%. При цьому були встановлені і багаторазово підтверджені абсолютно унікальні для такої високої ефективності безпека і переносимість.
У науковому клініко-діагностичному відділенні Центрального науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту Моз РФ було проведено лікування пацієнтів з генітальним герпесом препаратом ацигерпин («Lifesource Healthcare», Індія), наданими компанією «Аджио–Фармацевтика». Ацигерпин випускається у формі таблеток, що містять 200 мг ацикловіру, в упаковці 20 таблеток, а також у формі крему для зовнішнього (дерматологічного) застосування, кожний грам якого містить 50 мг ацикловіру, туба 5 р.
Терапію ацигерпином проводили за методикою епізодичного лікування: препарат призначали пацієнтам в перші 24-48 год від початку рецидиву по 1 таблетці 5 разів на добу протягом 5 днів, а при первинному епізоді – до 10 днів. Профілактичне лікування здійснювали по 2 таблетки 2 рази на добу до 4 міс.
Ацигерпин (5% крем) тонким шаром наносили на вогнища ураження в перші 24-48 год від початку рецидиву захворювання 5 разів на добу протягом 5 днів.
У процесі клінічного вивчення за пропонованим методом було проведено лікування 60 пацієнтів з клінічно верифікованим та лабораторно підтвердженим діагнозом (37 чоловіків та 23 жінки) у віці від 20 до 55 років з герпетическими висипаннями на шкірі і слизових оболонках. Основну групу складали пацієнти у віці від 20 до 39 років (47 осіб), решта 13 осіб старше 40 років. У клінічні випробування були включені 54 пацієнта з РГГ і 6 пацієнтів з первинним епізодом генітального герпесу.
Серед пацієнтів давність захворювання до 1 року мали 21 людина, від 1 року до 5 років – 26 осіб і від 5 до 10 років – 13 осіб. Тривалість перебігу рецидиву до 7 днів була у 22 осіб, від 7 до 10 днів – у 25 осіб, 10 днів і більше – 13 людей. В клінічну групу були включені 20 пацієнтів з легким (рецидивів не більше 3-4 разів на рік), 33 пацієнти з середнім (рецидивів не більше 6-8 разів у році) і 7 пацієнтів з тяжким перебігом захворювання, яким було призначено профілактичне лікування препаратом.
З 60 пацієнтів, включених у дослідження, у 11 висипання супроводжувалися порушенням загального стану (головним болем, слабкістю, підвищенням температури). Свербіж і печіння були у 25 пацієнтів, 6 пацієнтів відмічали біль у паховій області і попереку.
Оцінку ефективності лікування проводили за скорочення тривалості рецидиву і збільшення межрецидивного періоду. Лікування вважали ефективним при значному поліпшенні та вдосконаленні.
У групі спостережуваних пацієнтів значне поліпшення наступило у 37 (61,6%) осіб, покращення – у 18 (30%), без ефекту – у 5 (8,4%) осіб при лікуванні ацигерпином у формі 5% крему і таблеток 200 мг. Тривалість рецидиву скоротилася у більшості пацієнтів у 1,5–2 рази. Всі пацієнти на тлі прийому препарату відзначали швидке зникнення свербіння (перші 3-4 дні), зникнення неврологічної симптоматики (5-7 днів), швидке вирішення елементів (4-5 днів). Побічних ефектів, індивідуальної непереносимості, а також небажаних явищ не було зареєстровано у всієї групи спостережуваних пацієнтів.
Таким чином, застосування ацигерпина дозволяє досягти ефективного і доступного за ціною лікування пацієнтів з генітальним герпесом завдяки гарній переносимості, відсутності небажаних побічних ефектів, а також його порівняно низькій вартості.
Література:
1. Roizman B., Sears AE. Herpes simplex viruses and their replication. In the Human Herpes viruses. – New York: Rowen Press. 1993; 11-68.
2. Goldberg LH., Kaufman R., Kutz T. Long-term suppression of recurrent herpes with acyclovir. Arch Dermat 1993; 129: 582-7.
3. Engel YP. Long-term suppression of Генітальний Herpes. JAMA 1998; 280 (10): 928-9.
4. Марченко Л. А. Генітальна герпетична інфекція в акуш. гін. 1999; 1: 18-25.
5. Торешин А. Т. Клініка, діагностика та лікування генітального герпесу у жінок. П’ятигорськ: П’ятигорський НДІ курортології 1999; 17.
6. Борисенко Л. К. Порівняльна терапевтична профілактика ефективності алпизарина і ацикловіру у хворих рецидивуючим генітальним герпесом. М.: 1998; 105, IX.
7. Goldberg LN. Long-term suppression of recurrent herpes with acyclovir. Arch Dermat 1993; 129: 582-7.
8. Engel JR. Long-term suppression of Genetal Herpes, JAMA 1998; 280 (10): 928-9.
