Д. В. Півнів, Самара, 2005 р.
Психологічні дослідження: Збірник наукових праць/ Під ред. А. Ю. Агафонова, В. о. Шпунтової – Самара, Вид-во: «Універс-груп», 2005. – стор. 235-241
Методи психічної саморегуляції (ПСР) знайшли широке застосування в різних сферах практичної психології. Отримавши початкове розвиток в медичній практиці (аутогенне тренування), методи ПСР стали успішно застосовуватися в спортивній, педагогічної, інженерної психології. Разом з тим, досі гостро стоїть проблема об’єктивної оцінки успішності освоєння окремих вправ і етапів у процесі навчання навичкам ПСР. У даній статті аналізується досвід автора по використанню у цих цілях даних поверхневої шкірної термометрії.
Методики навчання ПСР. Аутогенне тренування
В даний час існує безліч методик навчання методів психічної саморегуляції: самогіпноз, йога, аутогенне тренування, прогресивна релаксація, ідеомоторне тренування, сенсорна репродукція (керована візуалізація) і т. д. Порівняльні дослідження показують, що найбільш проста і ефективна методика навчання базовим навичкам ПСР – аутогенне тренування (АТ). Не випадково саме цей метод отримав величезну популярність у всьому світі.
Аутогенне тренування має дуже широкий спектр застосування. Психогігієна і медицина, спорт, освіта, професійна сфера, особистісний розвиток, все це області, в яких застосування аутогенного тренування дає вражаючі результати (наприклад, див. [1-4]).
Аутогенне тренування має, на мій погляд, три головні переваги:
Освоєння складних навичок керування власною психікою здійснюється з допомогою простих вправ, доступних практично будь-якій людині;
Не вимагає багато часу і особливих умов для занять. Будь стілець і 5-10 хвилин вільного часу – достатні умови для проведення занять. Деякі вправи можна виконувати навіть під час керування автомобілем. Тобто, ця методика оптимально підходить для людини, залученого в напружений ритм сучасного життя.
Існують чіткі критерії успішності освоєння методики. Перехід до наступної вправи здійснюється тільки після засвоєння попереднього.
По своїй суті, аутотренінг – синтетичний метод, створений на основі прийомів самонавіювання, гіпнозу, йоги та групової психотерапії.
Своєю появою аутогенне тренування зобов’язана німецькому психіатра Йоганна Генріха Шульцу. Перша книга Шульца з аутогенним тренуванні вийшла в 1932 році. В основу методу покладені його багаторічні дослідження гіпнозу і індійської системи йога. Він виявив, що як у початковій стадії гіпнозу, так і при виконанні йогівських вправ на розслаблення, у випробовуваних практично завжди виникає відчуття тяжкості (внаслідок розслаблення м’язів) і тепла (внаслідок розширення кровоносних судин). Шульц припустив, що, викликаючи свідомо ці відчуття, можна зануриться в особливий стан свідомості, що нагадує початкову стадію гіпнозу.
В результаті з’явилися шість базових вправ аутотренінгу, які дозволяють досягти стану глибокого спокою і розслаблення, на тлі якого, шляхом самонавіювання вдається впливати на різні функції організму, що не піддаються вольовому контролю. Так, виявилося можливим керувати тонусом кровоносних судин, змінювати частоту серцевих скорочень, рівень цукру в крові, швидкість сприйняття і час реакції, больову чутливість (підвищувати до гиперпатии або знижувати до анестезії), протягом циклічних процесів організму, засинати і прокидатися в заданий час, сприймати і запам’ятовувати мова під час природного сну, викликати каталепсію, гипермнезию, автоматичну мова (глоссолалию) і лист і т. д.
Існує безліч модифікацій аутотренінгу. Методика Шульца базувалася на коротких формулах самонавіяння, які треба було просто повторювати по кілька разів. Як виявилося, далеко не всім людям вдавалося успішно освоїти методику в такому вигляді. І наступним кроком у розвитку аутотренінгу стало використання яскравих уявних образів, відповідних формул самонавіювання. Також виявилося, що можна значно прискорити процес навчання, якщо частина занять проводити під керівництвом досвідченого інструктора, який вимовляє вголос формули самонавіювання і супроводжує їх розширеними формулами навіювання. На таких заняттях, які навчаються отримують своєрідні орієнтири, до яких вони будуть прагнути в самостійних заняттях. Розвиток електронних технологій дозволило ще більше вдосконалити методику АТ. Було виявлено, що для того, щоб навчитися довільно керувати внутрішніми процесами, потрібно просто зробити їх видимими або чутними. Так з’явилася технологія функціонального биоуправления з біологічного зворотного зв’язку (БЗЗ).
Принципи БОС – тренінгу простіше зрозуміти на конкретному прикладі. Багато головні болі, пов’язані з тим, що судини головного мозку надто розширено. З допомогою електронних датчиків, які кріпляться на поверхні шкіри, можна вивести на екран монітора, наприклад, графік зміни тонусу судин головного мозку. Спостерігаючи за цим графіком, людина, поступово намацує способи самостійно впливати на тонус судин. В результаті, він навчається усувати або навіть запобігати головний біль без жодних медикаментів, тільки за рахунок збільшених здібностей до саморегуляції.
Завдання оцінки успішності освоєння вправ АТ
Однією з найбільш важливих завдань у методиці навчання аутогенному тренуванні є оцінка успішності освоєння окремих вправ та етапів тренінгу. Для цих цілей традиційно використовуються як методи суб’єктивної оцінки так і об’єктивне вимірювання різних фізіологічних параметрів. Для суб’єктивної оцінки використовуються різні форми самозвітів (наприклад, [4]). Аналізуючи власний досвід навчання аутотренінгу можна зробити висновок, що як мінімум 50 % займаються не можуть початку адекватно оцінювати успішність виконання вправ.
В якості об’єктивних методів здійснення оперативного контролю найбільш часто використовується вимірювання шкірно-гальванічної реакції (ШГР),
частоти серцевих скорочень (ЧСС), м’язового і судинного тонусу, шкірної поверхневої температури, хвиль мозкової активності. У дослідницьких цілях найбільш цікавий варіант багатопараметричного моніторингу фізіологічних показників. Однак, для практичних завдань навчання навичкам ПСР частіше доводиться обмежуватися якимось одним параметром. На мій погляд, в цьому випадку найбільш доцільно використовувати поверхневу шкірну термометрію.
Використання термометрії в процесі навчання АТ
Навчання аутотренінгу можна умовно розділити на два етапи. На першому відбувається освоєння здатності входити в особливий стан свідомості, яке називається аутогенным зануренням, і залишатися в цьому стані необхідну кількість часу. На другому етапі освоюється такий прийом, як самонавіювання. Одним з фізіологічних маркерів аутогенного занурення є зниження тонусу периферичних кровоносних судин і, як наслідок, підвищення поверхневої шкірної температури рук і ніг. Саме зниження м’язового і судинного тонусу призводить до виникнення процесів гальмування в корі головного мозку, що і зумовлює перехід в змінений (фазове, аутогенний стан. Для освоєння навичок довільного керування тонусом кровоносних судин в аутотренинге існують спеціальні вправи. Таким чином, здатність входити в стан аутогенного занурення можна опосередковано судити по здатності довільно підвищувати поверхневу температуру кінцівок.
Як правило, освоєння вправ на викликання відчуттів тепла починається з рук. Так само, як і при управлінні м’язовим тонусом, легше навчитися зігрівати провідну руку. Температурний датчик зазвичай закріплюється на долонній або тильній поверхні кисті або на долонній поверхні пальців. На мій погляд, найкращим місцем для кріплення температурного датчика є тильна поверхня кисті, оскільки в цьому випадку спостерігається найменша кількість артефактів. У осіб, які добре освоїли вправи на розслаблення і викликання відчуттів тепла, за час заняття шкірна поверхнева температура кисті підвищується в середньому на 1-4 °С [2,4,6]. За моїми спостереженнями, після того, як людина навчиться підвищувати поверхневу температуру кисті ведучої руки на 1-2 градуси, в подальшому, в оцінці успішності тренування, він вже може спиратися на власні відчуття. Представляє інтерес динаміка зміни поверхневої шкірної температури в процесі освоєння курсу АТ. Якщо на етапі початкового освоєння навичок аутогенного занурення, поверхнева температура кисті починає значимо підвищуватися тільки після уявного промовляння формул і відповідних їм уявлень) тепла, то надалі, у міру набуття стійкого навику, температура починає підвищуватися вже у вступній частині заняття, коли про відчуття тепла ще немає й мови. Таким чином, використання термометрії дозволяє точно визначити момент, коли можна переходити до скороченим формул самонавіювання.
Для успішного освоєння прийомів аутотренінгу важливо навчиться зберігати пасивну концентрацію уваги та уникати вольових зусиль.
Мабуть, це самий важливий і складний для пояснення момент у програмі аутотренінгу. Найбільш часта помилка займаються – спроба використовувати вольові зусилля для викликання відповідних відчуттів. Використання термометрії дозволяє виявляти подібні помилки. При спробах вольового контролю у займаються виникають, як правило, реакції, протилежні очікуваним. Тобто, при проголошенні формул на викликання відчуттів тепла спостерігається не підвищення, а зниження поверхневої шкірної температури. Пояснюється це, мабуть тим, що прагнення «у що б то не стало» успішно виконати вправу призводить до стресової реакції, яка, як відомо супроводжується централізацією кровообігу і підвищенням тонусу периферичних кровоносних судин, що і призводить до охолодження кінцівок.
Здатність довільно знижувати поверхневу шкірну температуру говорить про освоєння самонавіювання – другого найважливішого навички придбаного в процесі занять АТ. Ще в 60-х роках минулого століття Ромен і Свядощ вказували на те, що особи, які освоїли з допомогою самонавіювання здатність довільно підвищувати і знижувати поверхневу температуру руки на 2-3 градуси можуть довільно викликати каталепсію, часткову або повну анестезію, сприйняття мови під час природного нічного сну та інші описані вище феномени[6]. В моїх дослідженнях, студенти, що пройшли курс аутотренінгу і навчилися довільно підвищувати на 1-4 градуси поверхневу температуру рук і знижувати на 0,5-1,5 градуси поверхневу температуру лоба і рук могли, наприклад, програмувати сюжети своїх сновидінь. Так, одна студентка з допомогою спеціального навіювання сновидіння готувалася до здачі держіспиту (здала на «відмінно») і захисту (захистила на «відмінно») диплома. Інша студентка, використовуючи методику Ст. Л. Райкова навіювання образу высокоталантливой особистості, вселяла собі уві сні образ відомого психотерапевта для відпрацювання певних психотерапевтичних технік.
Термометрія в процесі навчання АТ використовується, як правило, у двох варіантах:
моніторинг поверхневої шкірної температури в процесі сеансу гетеротренинга;
биоуправление із зворотним зв’язком (БОС) за показниками поверхневої шкірної температури.
Температурний моніторинг у процесі сеансів гетеротренинга ми зазвичай починаємо з 3-4-го заняття. Для цих цілей зручніше використовувати багатоканальну (4-8 датчиків) цифрову систему термометрії з записом даних на персональний комп’ютер.
Для застосування технології біологічного зворотного зв’язку нами був спеціально розроблений прилад НЕЙРОТРЕНЕР-ТМ1 [5]. Прилад складається з електронного модуля з системою звукової та світлової індикації та температурного датчика. Живлення приладу здійснюється від 9 вольтової батареї типу «Крона». Габаритні розміри 65х45х20 мм. Температурний датчик прикріплюється до поверхні шкіри і приблизно через 1-2 хвилини входить в тепловий баланс, після чого можна починати тренінг саморегуляції. При підвищенні або зниженні температури на 0.1 градуса, прилад видає звуковий сигнал (при підвищенні температури більш високого тону,
при зниженні більш низького) і спалахує (на 1 секунду) світлодіод червоного (при підвищенні температури) або зеленого (при зниженні) кольору. Можливе використання навушників. Температурний діапазон приладу – 10 градусів Цельсія. При включенні процесор автоматично встановлює стартову температуру в середину робочого діапазону.
Прилад використовується, в основному, для самостійних занять на етапі початкового освоєння навичок управління тонусом кровоносних судин. Перевагою приладу є його малі розміри, можливість займатися з закритими очима, отримання тільки значимої інформації, низька вартість. Прилад може також з успіхом використовуватися для проведення тренінгів психогігієни і стресспрофилактики на підприємствах. Я також використовую цей прилад під час сеансів гетеротренинга, коли необхідно оцінити успішність виконання вправи у 1-4 осіб. В цьому випадку вимикається звукова індикація, учасники тренінгу займаються як зазвичай з закритими очима, а ведучий може спостерігати за змінами температури за світлової індикації.
Варто особливо відзначити, що використання технології БОС виправдано тільки в комплексній системі навчання навичкам ПСР. При цьому, особливу цінність даний метод набуває при самостійних і дистанційних формах організації занять АТ. Так, нами створена система дистанційного навчання аутогенному тренуванні з використанням мережі Інтернет (http://www.egoland.ru/education/), в якій для підвищення ефективності самостійних занять використовується прилад НЕЙРОТРЕНЕР-ТМ1.
Короткі висновки
Використання моніторингу та функціонального биоуправления з біологічним зворотним зв’язком за показниками поверхневої шкірної температури суттєво прискорює та підвищує ефективність процесу навчання навичок психічної саморегуляції.
Моніторинг поверхневої шкірної температури під час сеансів гетеротренинга дозволяє оцінити успішність проходження всіх основних етапів навчання аутотренінгу.
Температурний БОС – тренінг дозволяє швидше засвоїти початкові навички ПСР і набуває особливу цінність при самостійної і дистанційної форми освоєння АТ.
Література.
Алексєєв А. В. Себе подолати! – М., 1985.
Гессені Л. Д. Час стресів… – М., 1990.
Ліндеман Х. Аутогенне тренування. – М., 1985.
Лобзин в.с., Решетніков М. М. Аутогенне тренування. – Л., 1986.
Пєтухов Д. В. Прилад біологічного зворотного зв’язку за показниками температури НЕЙРОТРЕНЕР-ТМ1., 2005. http://egoland.ru/product/?step=&path=25,34&lang=
Свядощ А. М., Ромен А. С. Застосування аутогенного тренування в психотерапевтичній практиці. Техніка самонавіювання. – Караганда, 1966.
Психологічний Центр «EgoLand»
