Діагностика та лікування внутрішньоутробних інфекцій

З общебиологических позицій, під інфекцією розуміють будь-яке проникнення і розмноження у внутрішньому середовищі макроорганізму мікроорганізмів (віруси, бактерії, найпростіші та ін). Це проникнення призводить до комплексу імунологічних, біохімічних та інших реакцій, з яких складається інфекційний процес.

Результатом інфекційного процесу може з’явитися: ліквідація інфекції, латентна інфекція або інфекційна хвороба. У дорослої людини і дитини старшого віку, завдяки високій ефективності імунної відповіді, значно частіше спостерігається абортивний або латентний перебіг інфекції. Чим молодша дитина, тим частіше розвивається інфекційна хвороба. Найбільш уразливими є плід і новонароджений. ом інфекції для плода завжди є мати.

Інфекційний процес в початковій стадії і латентна інфекція зазвичай не супроводжуються клінічно значущими змінами стану здоров’я. Однак вони можуть бути виявлені за допомогою спеціальних лабораторних методів. Інфекційна хвороба завжди має клінічні прояви; їх вираженість і специфічність визначаються властивостями збудника і реактивністю макроорганізму. Характер перебігу інфекції і її патофізіологічні наслідки в кожному конкретному випадку залежать від властивостей збудника, реактивності макроорганізму і часу, що пройшов з моменту зараження. У клінічній медицині терміни інфекція та інфекційна хвороба, по суті, є синонімами.

Враховуючи вищевикладене, під внутрішньоутробними інфекціями слід розуміти захворювання плода і новонародженого, що виникли анте – або интранатально в результаті інфекційного ураження вірусами або бактеріями, ом яких є мати.

Своєрідністю реакцій організму плода і новонародженої дитини на інфекцію є переважання неспецифічних змін над специфічними, а також генералізований характер запалення. Чим менше гестаційний вік, тим більш виражена альтерація тканин. У зв’язку з цим основним клінічним проявом інфекцій плода, що виникли на ранніх термінах вагітності, є вади розвитку. По мірі збільшення терміну вагітності в клінічній картині інфекційного захворювання плода починають переважати симптоми класичного системного запалення, обумовлені вираженою проліферацією та ексудацією.

Визначення термінів.

Для позначення клінічних ситуацій, пов’язаних з внутрішньоутробним проникненням до плоду мікроорганізмів, лікарями акушерами-гінекологами та неонатологами використовується два різних терміни — «внутрішньоутробне інфікування» і «внутрішньоутробна інфекція». Ці поняття не є тотожними.

Під внутрішньоутробним інфікуванням слід розуміти передбачуваний факт внутрішньоутробного проникнення до плоду мікроорганізмів, при якому не виявлено ознак інфекційної хвороби плода.

Під внутрішньоутробної інфекцією, як було зазначено вище, слід розуміти встановлений факт внутрішньоутробного проникнення до плоду мікроорганізмів, при якому в організмі плода і новонародженого відбулися характерні для інфекційної хвороби патофізіологічні зміни, що виявляються пренатально або незабаром після народження.

Поширеність та клінічні прояви внутрішньоутробних інфекцій.

Згідно з узагальненими літературними даними, не менше 10% дітей внутріутробно інфікуються різними мікроорганізмами. У переважній більшості випадків збудником інфекції в антенатальному періоді є віруси. В інтранатальному періоді збудником інфекції плоду з рівною ймовірністю можуть бути як віруси, так і бактерії. Найбільш високий ризик інфікування плода спостерігається при первинній інфекції у вагітної жінки.

Більшість випадків передбачуваного внутрішньоутробного інфікування не супроводжується розвитком інфекційного захворювання. Частота клінічної маніфестації внутрішньоутробної інфекції у новонародженого залежить від властивостей мікроорганізму , шляхи і терміни його передачі від вагітної до плоду і становить у середньому близько 10% від усіх випадків внутрішньоутробного інфікування (варіюючи в діапазоні від 5% до 50%) .

Тяжкість і характер клінічних проявів внутрішньоутробних інфекцій в більшій мірі залежать від того, в яку фазу ембріо – чи фетогенезу відбулося зараження, ніж від властивостей збудника інфекції. При розвитку інфекції на ранніх термінах гестації нерідко формуються грубі пороки розвитку плоду (ембріопатія), несумісні з життям; вагітність закінчується самовільним викиднем. При розвитку інфекції після 8-12 тижнів гестації ембріо/фетопатия може бути сумісна з внутрішньоутробною життям, однак до моменту народження в організмі плода відбувається ряд змін, які можуть стати причиною мертвонародження, важкого захворювання новонародженого або смерті в неонатальному періоді. При виникненні інфекції плода у другому і третьому триместрах вагітності можуть виявлятися як ознаки інфекційного ураження окремих органів плода (гепатит, міокардит, менінгіт/менінгоенцефаліт, хоріоретиніт), так і симптоми генералізованої інфекції.

Найбільш типовими симптомами внутрішньоутробної інфекції, що виявляються в ранньому неонатальному періоді є: затримка внутрішньоутробного розвитку плода, гепатоспленомегалія, жовтяниця, шкірні висипання, дихальні розлади, серцево-судинна недостатність і тяжкі неврологічні порушення. Враховуючи, що сукупність перерахованих вище симптомів зустрічається при внутрішньоутробних інфекціях різної етіології, для позначення клінічних проявів внутрішньоутробної інфекції в англомовній літературі використовується термін “TORCH-синдром”. В цьому скорочення під “T” позначається токсоплазмоз (toxoplasmosis), під R – краснуха (rubella), під “С”- цитомегалія (cytomegalovirus), під “Н”- герпес (herpes simplex virus), під “Про” — інші інфекції (other). До “інших інфекцій”, що виявляється в періоді новонародженості TORCH-синдромом, в даний час відносять сифіліс, лістеріоз, вірусні гепатити, вітряну віспу та ін.

В останні роки відзначається тенденція до збільшення частоти змішаних вірусно-вірусної та вірусно-бактеріальної інфекцій.

У ряді випадків (частіше при інтранатальному інфікуванні) класичний TORCH-синдром в перші дні життя відсутній, а симптоми інфекційного захворювання виявляються в процесі динамічного спостереження за новонародженим дитиною. У цих випадках ранньої постановки діагнозу сприяє виділення дитину в групу високого ризику внутрішньоутробної інфекції.