З гіперплазією ендометрія щорічно стикається безліч жінок у всьому світі. І основним його наслідком є неможливість завагітніти. Між тим, захворювання може тривалий час протікати безсимптомно і переходити в більш важкі, важковиліковні форми. Тому будь-якій жінці важливо знати, як вчасно її розпізнати.
Гіперплазія ендометрія — що це?
Природа наділила жінку унікальною здатністю виношувати і народжувати дітей. І найважливішу роль в даному процесі відіграє ендометрій – особливий шар поверхні матки, завдяки якому цей м’язовий орган здатний закріплювати і утримувати в собі плід, що розвивається.
Ендометрій має складну будову. В самій нижній його частині розташований базальний шар, а трохи вище – функціональний. У нормі ендометрій має певну товщину. Тим не менш, товщина функціонального шару не є постійною і змінюється в залежності від фази менструального циклу. На початку циклу вона дуже мала, а в кінці, коли матка чекає запліднену яйцеклітину, вона досягає максимальної товщини. Але якщо прикріплення заплідненої яйцеклітини не відбувається, то функціональний шар відторгається і виходить назовні. Цей процес добре відомий будь — якій жінці- це процес так званих місячних, або менструальних кровотеч. Потім функціональний шар починає знову відновлюватися. За цей процес відповідає базальний шар. Таким чином, процес наростання і відділення ендометрію повторюється багато разів.
Ці зміни ендометрію відбуваються під впливом жіночих гормонів – естрогену і прогестерону. Під час менструального циклу кількість естрогенів зростає, і при цьому товщина ендометрію збільшується. Проте в кінці циклу починає вироблятися підвищену кількість прогестерону. Цей гормон гальмує ріст ендометрію. Отже, максимальна товщина ендометрію не перевищує певного значення, а потім його верхня частина відривається в ході місячних
Очевидно, що подібний механізм працює лише в тому випадку, якщо у жінки спостерігається нормальний рівень статевих гормонів. Якщо ж кількість естрогенів збільшується, а кількість прогестерону знижується, то ендометрій росте набагато більше, ніж це передбачено нормою. Також не відбувається гальмування росту ендометрію в кінці менструального циклу через нестачу прогестерону. Більш того, гормональні порушення можуть викликати порушення менструального циклу, і менструації можуть не спостерігатися протягом декількох місяців. Зрештою, ендометрій починає відторгатися, але це супроводжується значними кровотечами та болями.
Гіперплазія ендометрія: причини
З вищесказаного ясно, що в основі відповіді на запитання «Від чого буває» лежить порушення гормонального балансу. Саме тому гіперплазія ендометрія частіше всього спостерігається в ті періоди, коли відбувається різка перебудова гормонального фону у жінки, тобто в період статевого дозрівання, і в зрілому віці при настанні менопаузи. У деяких випадках, однак, гіперплазія може бути викликана інфекційними процесами всередині матки.
Практика показує, що до гіперплазії може привести ряд гінекологічних захворювань:
- міома матки;
- дисфункція, пухлини або полікістоз яєчників;
- ендометріоз;
- мастопатія;
- венеричні інфекційні хвороби.
Нерідко причиною захворювання може бути неправильний прийом гормональних препаратів, встановлення внутрішньоматкових спіралей, часті аборти і вискоблювання.
Фактори, що сприяють появі гіперплазії:
- ожиріння (жирова тканина виробляє додаткову кількість естрогенів);
- цукровий діабет;
- гіпертонія;
- захворювання печінки;
- патології захворювання ендокринних залоз – підшлункової і щитовидної залози, наднирників;
- вроджені дефекти матки;
- імунні порушення;
- невдалі хірургічні втручання;
- генетична схильність.
Чим більше факторів ризику діє на організм жінки, тим вище у неї ризик виникнення гіперплазії.
Поширеність хвороби
За статистикою гіперплазією в тій чи іншій формі страждає кожна п’ята жінка в дітородному віці. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення частоти захворювання. Після настання клімаксу ймовірність появи патології ще більше збільшується. У цей період гіперплазією страждає більше половини жінок.
Гіперплазія і ендометріоз
Багатьох жінок цікавить питання, чи є гіперплазія ендометрію тим же самим захворюванням, що і ендометріоз. Насправді, хоча ці захворювання мають чимало подібних рис, вони відрізняються один від одного. При ендометріозі також спостерігається розростання ендометрія, однак він росте не назовні, а в більшій мірі вглиб, зачіпаючи м’язову тканину матки, а в деяких випадках і навколишні органи. Таким чином, ендометріоз багато в чому схожий з доброякісними онкологічними захворюваннями. Крім того, на ранній стадії ендометріозу вагітність можлива, а ось при гіперплазії вона виключена, або обов’язково закінчується викиднем.
Типи захворювання
Гіперплазію прийнято ділити на кілька типів. Вони відрізняються один від одного як за застосовується в кожному випадку стратегії лікування, так і за ймовірністю виникнення ускладнень.
Найбільш частими формами гіперплазії є:
- залозиста,
- залозисто-кістозна,
- атипова.
Вкрай рідко зустрічається базальна форма, при якій розростається лише базальний шар ендометрію.
Залозиста форма
Залозиста гіперплазія ендометрію вважається найлегшою формою захворювання. При ній зачіпається лише залозиста тканина ендометрію, тобто, тканина, містить трубчасті залози, що виділяють особливий секрет, необхідний для нормального функціонування матки. Змінюється форма залоз та їх розташування, вони стають неправильними. Кількість клітин строми, що становлять основу функціонального шару, при цьому не збільшується. Атипові клітини при цій формі відсутні. Вона легше всього піддається лікуванню. Також ця форма найрідше може перероджуватися в злоякісні утворення. Однак цей ризик збільшується в клімактеричний період. Залозиста форма, у свою чергу, ділиться на хронічну та гостру різновиди.
Залозисто-кістозна форма
При залозисто-кістозній формі також спостерігається розростання залозистої тканини ендометрія. Однак захворювання також супроводжується утворенням кіст – бульбашок, наповнених рідиною, в тканинах слизової оболонки матки. Ця форма також відносно рідко може перетворюватися на злоякісні пухлини.
Атипова форма (аденоматоз)
Ця форма зовні не відрізняється від залозистої. За тим винятком, що в тканинах ендометрію при лабораторному аналізі виявляються атипові клітини. Цей симптом не дуже обнадійливий. Він говорить про те, що починається процес переродження ендометрію в пухлинну тканину. І дійсно, майже в половині випадків без належного лікування атипова форма переходить в стадію пухлини ендометрію. Аденоматоз часто торкається не тільки залозистий, але і базальний шар ендометрію. Ця форма має більшу схильність до рецидивів, навіть після видалення функціонального шару ендометрію.
Дифузна та вогнищева форми
За розподілом вогнищ захворювання гіперплазію ділять на вогнищеву і дифузну форми. Вогнищева форма виникає в тому випадку, якщо гіперплазія зачіпає не всю поверхню ендометрію, а лише його частина. В такому разі на поверхні ендометрію з’являється опуклість – поліп. При цьому вагітність може бути можлива, але якщо тільки поліп не буде заважати просуванню заплідненої яйцеклітини і її розвитку. Однак у більшості випадків виникає відразу кілька вогнищ захворювання. Поліпи, в свою чергу, можуть бути залозистої, залозисто-кістозної або атипові різновидів. При дифузній формі захворювання зачіпає рівномірно всю поверхню ендометрію.
Симптоми
Досить часто захворювання протікає без симптомів. Однак у більшості випадків симптоми все ж таки присутні, хоча не всі жінки здатні розпізнати за ним захворювання. Тому для того, щоб уникнути ускладнень гінекологічних захворювань, жінкам необхідно регулярно проходити огляд у лікаря.
Основні симптоми, що супроводжують гіперплазію ендометрія:
- зникнення менструацій, їх затримка або нерегулярні менструації;
- болі в нижній частині живота;
- болючі менструації;
- хворобливі відчуття під час статевого акту;
- мажучі кров’яні виділення між менструаціями;
- сильні і тривалі кровотечі з матки (характерно для дівчаток в період статевого дозрівання);
- тривале безпліддя.
На останньому симптомі варто зупинитися особливо. У більшості випадків саме неможливість зачати дитину змушує жінку йти до лікаря. І в багатьох випадках причиною даної проблеми є гіперплазія ендометрію. При цьому захворюванні ендометрій не просто розростається, але і втрачає свої властивості, що допомагають просуванню яйцеклітини по матці та її закріплення на її поверхні.
Тим не менш, у багатьох випадках, після видалення розрісся шару ендометрію і гормональної терапії, вагітність цілком може настати.
Нерідко гіперплазія супроводжується тривалими кровотечами, які можуть призводити до анемії. Характерні для анемії симптоми відносяться до тих ознак, на які слід звернути увагу в першу чергу:
- запаморочення;
- головний біль;
- слабкість і висока втомлюваність;
- ламкість нігтів і волосся;
- блідість шкіри, слизових оболонок.
Діагностика
Процес діагностики починається зі збору даних анамнезу і гінекологічного огляду. В подальшому можуть бути призначені різні діагностичні процедури: УЗД, біопсія, аналізи крові (загальний, біохімічний, на рівень гормонів), огляд порожнини матки за допомогою спеціальних оптичних приладів.
Великий діагностичною точністю володіє метод УЗД. При УЗД використовується спеціальний датчик, який вводиться в порожнину піхви. Однак УЗД може лише визначити товщину шару ендометрію, вогнища поширення хвороби, місцезнаходження поліпів, а для визначення типу захворювання потрібен аналіз тканин слизової оболонки матки.
При лікуванні атипові форми гіперплазії УЗД використовується для контролю процесу відновлення. Контрольні УЗД в даному випадку проводяться через 3, 6 і 12 місяців після процедури вискоблювання.
Нерідко для діагностики застосовується гістероскопія. Суть процедури полягає у введенні в порожнину матки спеціального приладу, що дозволяє провести огляд її слизової оболонки. Також під час цієї процедури лікар може брати певні ділянки тканин на аналіз (проводити діагностичне вишкрібання). Інформативність гістероскопії є найвищою серед усіх діагностичних методів і становить близько 95 %.
При радиоизотопном дослідженні у вену вводиться невелика кількість радіоактивного фосфору. Ізотопи накопичуються в ураженому шарі ендометрія, в той час як у здорових тканинах концентрація фосфору набагато менше. Зрозуміло, при діагностиці не обійтися і без визначення рівня гормонів – естрогенів та прогестерону, гормонів щитовидної залози і надниркових залоз.
Як правило, діагноз «гіперплазія ендометрія» ставиться в тому випадку, якщо товщина ендометрію перевищує 15 мм. Якщо ж ендометрій товщі 20 мм, то це може бути свідченням початку пухлинного процесу.
Метою діагностики є не тільки поставити діагноз, а й визначити тип захворювання – осередкова, дифузна, залозиста, залозисто-кістозна, або атипова. Залежно від типу захворювання обирається та стратегія лікування.
Гіперплазія ендометрія: лікування
При виборі варіантів лікування враховуються вік жінки, її досвід дітонародження, плани щодо майбутнього дітонародження, супутні захворювання.
Лікування в більшості випадків складається з двох етапів: видалення розрісся ендометрію і подальшого лікування медикаментозними препаратами. Останнє є необхідною умовою, оскільки першопричиною захворювання є гормональні порушення. Отже, якщо просто видалити ендометрій, то висока ймовірність рецидиву захворювання.
Показання для видалення матки при гіперплазії ендометрія: операція з видалення функціонального шару ендометрію носить назви вискоблювання. Вона проводиться в стаціонарі під загальним наркозом за допомогою особливого гінекологічного інструменту – кюретки. Цей інструмент видаляє зайвий шар ендометрія, залишаючи при цьому не уражений хворобою базальний шар. Поліпи зрізаються за допомогою спеціальних ножиць або щипців.
Контроль операції проводиться за допомогою гістероскопа. Тривалість процедури становить всього близько 20 хвилин. Як правило, після операції не буває ускладнень, і пацієнтку можуть виписати додому в той же день. Після проведення операції, щоб уникнути запалень можуть призначатися антибіотики. Також після операції призначаються вітаміни групи В, аскорбінова кислота, препарати заліза (при анемії), седативні препарати. Корисні також в цей період і фізіотерапевтичні процедури (електрофорез, голкорефлексотерапія). Рекомендується статева стриманість протягом 2 тижнів.
Перед операцією проводяться такі діагностичні процедури:
- загальний аналіз крові;
- аналіз крові на згортання (коагулограма);
- кардіограма;
- аналіз на ВІЛ, гепатит, сифіліс;
- взяття мазка з піхви.
Вишкрібання виконує також діагностичну функцію, оскільки воно дозволяє виявити атипові клітини в тканинах ендометрію.
У деяких випадках може застосовуватися і операція кріодеструкції ендометрію, лазерне або електротермічне припікання. Поліпи ендометрія також можуть зрізати за допомогою лазера.
Після операції настає період лікування гормонального дисбалансу. Для цього можуть застосовуватися як комплексні оральні контрацептиви, що містять синтетичні естрогени і прогестероны (наприклад, Регулон, Ярина, Жанін), так і монокомпонентні гормональні препарати, що містять лише штучні прогестероны (Дюфастон, Норколут). У результаті в організмі жінки відбувається стабілізація рівня естрогенів, що дозволяє стримувати ріст ендометрію. Збільшення кількості прогестерону дозволяє організму вчасно відторгати функціональний ендометрій. Слід пам’ятати, що точні дозування і найменування препаратів повинен підказати лікар, самолікування тут неприпустимо. Тривалість курсу лікування зазвичай становить півроку і більше.
Третьою групою препаратів, що застосовуються при лікуванні гіперплазії, є препарати-агоністи гонадотропін рилізинг-гормону (ГнРГ). Приклади препаратів цієї групи – Золадекс, Бусерилин. Ці препарати також здатні зменшувати вироблення естрогенів, відповідальних за розростання ендометрія. Даний тип препаратів зазвичай вводиться парентерально, у вигляді уколів частотою раз на місяць. Тривалість лікування може становити від одного до трьох місяців. Як правило, агоністи ГнРГ призначаються жінкам старше 35 років і в період менопаузи.
При легких випадках залозистої гіперплазії можна обійтися без хірургічного втручання і проводити лікування лише за допомогою гормональних препаратів. Крім того, в період статевого дозрівання операції також призначаються рідко. У цьому випадку використовується лише гормональне лікування. Лише за наявності загрозливих для життя масивних кровотечах дівчатам може призначатися операція вискоблювання.
Також можуть встановлюватися внутрішньоматкові спіралі, що містять гестагени. Цей спосіб дозволяє надавати місцеве гормональний вплив. Тривалість установки спіралі може становити кілька років. У тому випадку, якщо жінка перебуває в періоді менопаузи, і у неї виявлена гіперплазія, то може проводитися операція з повного видалення ендометрію (абляція), або видалення всієї матки. Яєчники при цьому залишаються недоторканими (в тому випадку, якщо в них не виявлено серйозних патологій). Також видалення матки може бути показане при атипової формі гіперплазії (з-за підвищеного ризику утворення пухлин).
Лікування рецидивів захворювання
Рецидив захворювання найчастіше зустрічається у тому разі, якщо проводилося лише гормональне лікування. Якщо не виявлено патологічних змін у яєчниках, то проводиться повторний курс лікування, проте вже з підвищеними дозами гормонів. При рецидиві аденоматозної форми можливе видалення матки.
Лікування народними засобами
При гіперплазії використання народних засобів і лікарських трав цілком можливо. Однак не варто сподіватися, що вони зможуть повністю замінити хірургічну операцію та гормонотерапію. Крайці того, деякі лікарські трави мають протипоказання при певних захворюваннях. Тому використовувати народні засоби краще всього з дозволу лікаря. Багато трави, такі, як борова матка, червона щітка і кропива, містять аналоги жіночих гормонів, тому настій для спринцювання на їх основі можуть застосовуватися у відновний період після гінекологічних процедур, а також на ранніх, неускладнених стадіях хвороби. Також кропива містить велику кількість заліза, тому вона може застосовуватися для лікування анемій, які супроводжують гіперплазії.
Ускладнення
Легка залозиста форма гіперплазії може тривалий час протікати безсимптомно і не турбувати жінку. Тим не менш, при відсутності лікування гіперплазія здатна перейти в атипову форму, а потім і в пухлину матки. Також тривалий розвиток гіперплазії жінці загрожує безпліддям. Сильні маткові кровотечі, що супроводжують хворобу, можуть призводити до анемії.
