Е. К. Возний
Російський науковий центр рентгенорадіології МОЗ РФ, Москва
Одним з доданків успіху в лікуванні раку молочної залози, найважливішою складовою протипухлинного лікарського впливу є досягнення ендокринної терапії.
Ще 100 років тому було показано, що у деякої популяції хворих на РМЗ пухлина є гормонально залежним. Історія свідчить про те, що вперше цей феномен був помічений шотландським вченим-медиком George Beatson, який став застосовувати у молодих жінок, які хворіють на рак молочної залози, оваріектомію.
Більше двадцяти років тому поява в клінічній практиці з першого препаратів антиэстрогенового ряду — тамоксифену дозволило не тільки поліпшити якість життя хворих на рак молочної залози в менопаузі, але і значно збільшити тривалість їх життя.
Показано, що він діє на пухлинні клітини через естрогенові і прогестиновые рецептори, а також може впливати на активність факторів зростання:
стимулює продукцію паракринных залоз, які посилюють інгібуючий вплив бета-фактора росту стромальних фібробластів на пухлину;
знижує продукцію трансформівного фактора росту альфа, стимулюючого зростання пухлини;
пригнічує синтез інсуліноподібний фактор росту (ИПФР-1), що посилює ріст пухлинних клітин;
пригнічує ангіогенез і прискорює апоптоз.
Таким чином, можна зробити висновок, що протипухлинний ефект препарату при пухлинах, що не містять естрогенових рецепторів, виходить саме за рахунок його впливу на фактори росту.
Саме на факті наявності естрогенових рецепторів у пухлині і побудована теорія прогнозування відповіді на ендокринну терапію клітин раку молочної залози. У пацієнток, які не мають рецепторів естрогену в пухлини, шанс домогтися успіху дорівнює приблизно 10%.
Нещодавно в одному дослідженні продемонстровано аналогічний ефект і в ЕР-мінусових клітинах. In vivo були отримані докази нового механізму дії тамоксифену.
Існують дані про те, що тамоксифен діє на модифікатор біологічної відповіді, посилюючи активність природних кілерів. Можливо, це стимулюючу дію може частково нейтралізувати імуносупресивні ефекти цитотоксичної хіміотерапії.
Проникнення тамоксифену в практичну онкологію відбувалося поступово. На першому етапі він застосовувався у хворих з поширеними формами РМЗ для паліативного лікування. Далі він став використовуватися і в ад’ювантному режимі.
Метою ад’ювантної терапії при злоякісному новоутворенні є збільшення безрецидивного періоду і тривалості життя. Хочеться підкреслити, що сьогодні тамоксифен — один з небагатьох препаратів, що знижує небезпеку розвитку контралатеральной раку молочної залози.
На міжнародній конференції в Сент-Галлені в 1998 році визначені рекомендації щодо лікування хворих, що не мають ураження регіонарних лімфатичних вузлів, тобто N0, зокрема для застосувань тамоксифену. Ці рекомендації наведені в таблиці 1.
Таблиця 1.
| Група пацієнтів | Низький ризик | Середній ризик | Високий ризик |
|---|---|---|---|
| Жінки репродуктивного віку. | |||
| ЕР+ | Тамоксифен* | Тамоксифен
Овариэктомия* Хіміотерапія Золадекс |
Хіміотерапія +/- тамоксифен*
Овариэктомия Золадекс |
| ЕР- | не застосовується | не застосовується | Хіміотерапія* (+ тамоксифен) |
| Жінки постменопаузального віку. | |||
| ЕР + | тамоксифен* | Тамоксифен (+ х/т) | Тамоксифен + х/т |
| ЕР- | не застосовується | не застосовується | Хіміотерапія (+ тамоксифен) |
| Літні жінки | |||
| Тамоксифен | Тамоксифен | Тамоксифен, при відсутності ЕР або ПР х/т |
*- види лікування, які в даний момент знаходяться в процесі дослідження.
х/т — хіміотерапія
Як видно з таблиці раніше тамоксифен розглядався в якості експериментального варіанту для хворих з низьким ризиком; однак тепер багато онкологи призначають його як профілактичного засобу, а також з-за його сприятливих вторинних ефектів.
