На сьогоднішній день кожній людині необхідно знати про свій ВІЛ-статус, так як з кожним роком стає вище статистика по випадкових статевих зв’язків, зловживанні наркотиками – тих причин, які вважаються основними в розвитку захворювання.
Існують спеціальні тести на ВІЛ, проводячи які, можна дізнатися про стан здоров’я.
Особливості розвитку захворювання і прогноз
На сьогоднішній день ВІЛ у чоловіків і його остання стадія – СНІД входять у групу найбільш небезпечних захворювань, які призводять до летального результату. Основна причина виникнення – ведення безладної статевого життя і зневага бар’єрними засобами контрацепції.
Самостійне розмноження вірусу імунодефіциту людини, як і іншого вірусу, неможливо. Для активізації інфекції потрібно жива клітина, у яку патоген «впроваджує» свій генетичний матеріал. Після зараження здорової клітини людина стає носієм інфекції, але клінічні прояви хвороби ще не виникають.
Негативний вплив вірусу імунодефіциту припадає на лімфоцити, які беруть участь в імунному захисті організму, розпізнають і знищують інфіковані клітини. В такому випадку втрачається здатність до протистояння різних захворювань.
В здоровому стані об’єм Т-лейкоцитарних клітин в організмі досягає 1200-1300 клітин/мкл. Після зараження кількість поступово зменшується.
Симптоми ВІЛ
В латентній початковій стадії хвороба може протікати протягом кількох десятків років, ніяк себе не видаючи.
По досягненню Т-лейкоцитами критично низького рівня виникає характерна ВІЛ-інфекції у жінок клінічна картина, яка полягає в наступному:
- у розвитку кандидозу ротової порожнини та слизових шлунково-кишкового тракту;
- у розвитку оперізувального лишаю;
- у регулярному підвищенні температури;
- в посиленні нічного потовиділення;
- в порушення роботи кишкового тракту (діарея, запор, метеоризм);
- в частому розвитку гострих респіраторних інфекцій.
При досягненні Т-лімфоцитами обсягу нижче 200 клітин/мкл, говорять про виникнення Сніду. Дана стадія – остання, на якій організм людини стає не в змозі протистояти навіть легкій застуді.
В здоровому стані людина легко справляється з ГРВІ та ГРЗ, тоді як під час розвитку Сніду може наступити навіть летальний результат.
Останній частіше обумовлений не самим Снідом, а супутніми захворюваннями, які викликають токсоплазми, цитомегаловірусна інфекція, криптоспоридии. За рахунок зниження обсягу лейкоцитарних клітин підвищується ризик формування злоякісної пухлини.
Якщо відсутнє належне лікування, людина, що страждає ВІЛ, живе не більше 8-10 років. Якщо почати терапію на початковій стадії хвороби, можна пригальмувати активізацію та розповсюдження патогенів, що дозволяє збільшити тривалість життя.
Види тестів
На сьогоднішній день існує декілька типів тестів, які дозволяють поставити правильний діагноз – ВІЛ-інфікований.
Достовірність тестів на ВІЛ не викликає сумнівів: в 99% випадків вони дозволяють виявити в організмі інфекційних мікроорганізмів.
Імуноферментний тест
Даний метод виявлення вірусу імунодефіциту в людини вважається найпоширенішим. Його призначають у стандартної комплексної діагностики захворювання у лікарняних та поліклінічних умовах. Імуноферментний тест допомагає виявити в організмі (крові) антитіла до вірусних патогенів.
Виявити ВІЛ-інфекцію таким способом можна вже через 3 місяці після її потрапляння всередину організму. За такий час кров накопичує в собі той обсяг антитіл, якого достатньо для імуноферментного аналізу.
За результатами діагностики лікар виносить позитивне або негативне рішення. У першому випадку говорять про наявність у людини хвороби, у другому про те, що він повністю здоровий.
Однак існує і псевдонегативний результат. Це можливо тоді, коли в організмі недостатньо антитіл до інфекції, а саме, якщо діагностику провели в перші 3 місяці після зараження. Для підтвердження діагнозу тест проводять повторно через деякий час.
Наявність в організмі вірусних частинок дозволяє говорити про позитивному результаті імуноферментного тесту. Проте в 1% випадків він хибно. Це можливо в тому випадку, якщо тест прийняв за антитіла до ВІЛ інші антитіла.
Хибнопозитивні результати характерні для осіб, які мають хронічні інфекційні захворювання, аутоімунні, онкологічні патології в організмі. Крім того, аналіз на ВІЛ під час вагітності часто видає ложноположительное рішення.
Якщо результат не задовольнив людини або є сумніви у наявності такої інфекції, біологічний матеріал (кров) перевіряють додатково на імуноблоті. Такий тест більш чутливий до патогенів. В даному випадку повторно здавати кров не потрібно.
Імуноблот
Імуноблот-тест 4 покоління допомагає виявити специфічні антитіла до інфекції. Розрізняють позитивний, негативний, невизначений результат. Якщо за підсумком діагностики винесли позитивне рішення, в 99,9% випадків воно вважається вірним і не вимагає повторного дослідження.
Невизначені результати спостерігаються в тому випадку, якщо кров містить вірусні частинки, але організм виробив не всі типи антитіл до таких. У більшості випадків через 2-3 місяці з часу проведення діагностики в біологічній рідині виникає повний обсяг антитіл. Невизначений результат – ознака розвитку інфекції на початковому етапі.
Останнє рішення тесту говорить про те, що в організмі інфекції немає, але є певна кількість антитіл, схожих з антитілами до ВІЛ. Це можливо при розвитку туберкульозу, онкологічної хвороби, у людей після переливання крові, при вагітності. Повторний тест проводиться через кілька місяців.
Полімеразна ланцюгова реакція
Діагностичне захід дозволяє визначити спадковий матеріал РНК вірусу.
Метод вважається достатньо ефективним і чутливим, за результатами якого отримують такі відомості:
- виявити або спростувати наявність інфекції з моменту зараження організму, тобто в перші 3 місяці після проникнення патогенів, якщо імуноблот-тест не дав точної картини стану здоров’я;
- визначити концентрацію вірусних частинок в крові;
- визначити ВІЛ-статус у новонародженої дитини, яка народжена від інфікованої жінки.
Отримати точні результати діагностичного заходу вдається вже після 5-10 днів після зараження. Незважаючи на ефективність тесту, він володіє високою чутливістю і до інших інфекцій, що часто стає причиною хибнопозитивної результату.
З цієї причини діагностика не є вирішальною при виявленні ВІЛ-інфекції в організмі.
Експрес-тест
Купити тест на ВІЛ можна в аптеці. Існує кілька способів проведення такого дослідження з використанням слини, сечі і крові. Найбільш популярний спосіб діагностики – за зразком слини, адже він вважається самим простим у проведенні.
Складні маніпуляції, відвідування лікаря у такому разі не вимагається. Експрес-тест на ВІЛ в аптеках купують без призначення фахівця.
Тест проводиться з використанням спеціального пристрою для одноразового застосування, що дозволяє виключити передачу вірусних частинок іншим людям. Щоб виявити інфекцію, потрібно взяти зразок слини і застосувати його у відповідності з інструкцією. Отримати результат можна вже через 20 хвилин.
Меншою популярністю користується дослідження за зразком сечі. Це – додатковий метод діагностики. За принципом проведення тест має схожість з процедурою виявлення вагітності. Біологічний матеріал збирають у ємність, опускають смужку, вичікують 10 хвилин і дивляться результат.
Точний метод діагностики – за зразком крові. Однак, незважаючи на достовірність способу, він вважається найбільш небезпечним. Для виявлення ВІЛ-статусу беруть кров з пальця, опускають в прилад. Складності виникають при порушенні цілісності шкірного покриву, що підвищує ризик інфікування. Проводиться тест після збору біоптату в перші 2-3 хвилини.
Провести експрес-тест можна самостійно в домашніх умовах. Однак на 100% довіряти самостійної діагностики не потрібно. У будь-якому випадку потрібно комплексне обстеження організму на ВІЛ-статус.
Як діагностують СНІД
Які аналізи здавати при СНІД, визначає лікар. Як правило, це стандартні діагностичні заходи:
- дослідження крові на обсяг CD4-лімфоцитів (для Сніду характерне зниження до 50 клітин в 1 мкл і збільшення вірусного навантаження);
- полімеразно-ланцюгова реакція (досліджують не тільки кров, але й інші біологічні рідини);
- біохімічний аналіз сечі і крові.
Щоб оцінити ступінь ураження внутрішніх органів, проводять інструментальну діагностику: магнітно-резонансну і комп’ютерну томографію, ультразвуковий аналіз.
Висновок
На питання, чи є вакцина від ВІЛ, можна однозначно відповісти – ні. Однак вченими ведуться дослідження, які, можливо, з часом знайдуть дієвий метод, сприяючий повного виліковування хвороби.
