Лімфогранулематоз у дорослих і у дітей – це захворювання лімфатичної системи, яке характеризується розростанням відповідної тканини по типу пухлиноподібного новоутворення.
У поразка залучені не тільки вузлів, але й інші органи, які забезпечують підтримання імунної системи (вилочкова залоза, кістковий мозок, селезінка).
Чому формується пухлина
Лімфогранулематоз, або хвороба Ходжкіна характеризується появою гігантських клітин, що мають кілька ядер. Це – клітини Березовського-Рід-Штернберга. Виникають і одноядерні клітини, які називаються клітинами Ходжкіна. По крові і лімфатичному руслу злоякісні елементи поширюються на всі органи і системи за типом метастаз.
Захворювання схильні особи будь-якого віку. У більшості випадків патологію виявляють у підлітків і до 40-річного віку. Не виключені випадки лімфогранулематозу у літніх людей. Чоловіча стать більш схильний до захворювання, ніж жіночий.
Визначити справжню причину розвитку патології до сьогоднішнього дня фахівцям не вдалося.
Існують лише деякі теорії, які відіграють певну роль в етіології лімфогранулематозу:
- вірусна, відповідно до якої розвиток патології пов’язують з проникненням у вузли і життєдіяльністю вірусних патогенів;
- аутоімунна, за якої етіології захворювання відіграє роль специфічна реакція організму на певний подразник;
- спадкова, яка передбачає розвиток пухлини у осіб, чиї близькі родичі страждали або страждають таким захворюванням.
Підвищують ризик розвитку хвороби такі фактори, як опромінення організму шкідливими речовинами, прийом сильнодіючих лікарських препаратів.
Симптоми
Клінічні прояви і симптоми у дорослих (у тому числі і в дітей) можуть бути різними. На ступінь вираженості впливає стадія розвитку захворювання.
У першу чергу, симптоматика стосується ураженого лімфатичного вузла, з часом переходячи на інші органи, по ходу розповсюдження метастатичних клітин.
- На початковому етапі лімфогранулематоз характеризується збільшенням конкретного лімфовузла. Більшу частину захворювань діагностують з первинним ураженням елементів на шиї і в надключинном відділі. Погіршення загального стану не спостерігається, і людина ще не розуміє, чим він захворює.
- Рідше у ураження залучаються лімфо-елементи в середостінні, що виявляють при рентгенологічної діагностики для виявлення іншого захворювання або при значному збільшенні вузлів. В останній ситуації людини турбує безпричинна задишка, кашель, набряк лицевого відділу, біль у загрудинному просторі.
- Ще рідше зустрічається парааортальный і паховий лімфогранулематоз. Виникають такі симптоми, на больовий синдром у спинному і паховій відділах, який посилюється в нічний час доби.
- Фото-симптом лімфогранулематозу – шишкоподібна пухлина в місці локалізації вузла, яка болить при натисканні. Людина втрачає вагу, посилюється нічне потовиділення, може приєднуватися шкірний свербіж. У міру розвитку хвороби Ходжкіна у ураження залучаються інші системи та органи, особливо – легенева тканина і кістковий апарат.
- Загальне нездужання позначається на професійній діяльності. Знижується апетит, погіршується діяльність травного тракту. За рахунок розростання лімфовузлів в середостінні, збільшується тиск на трахею, що викликає кашель та інші ускладнення дихального характеру.
Діагностичні заходи
Запідозрити онкологічний процес, що протікає в лімфатичному вузлі, можна за таким клінічним проявам:
- збільшений вузол;
- розширення таких органів, як печінка і селезінка;
- посилення нічного потовиділення;
- втрата у вазі;
- гарячковий синдром.
В першу чергу діагностика хвороби Ходжкіна передбачає проведення біопсії лімфатичного вузла, а також таких досліджень, як торакоскопия, лапароскопія, лапаротомія, спленектомія.
Поставити попередній діагноз можна, якщо в досліджуваному біологічному матеріалі знайдені гігантські клітини.
Серед обов’язкових лабораторних досліджень наступні:
- аналіз крові загальний;
- аналіз крові біохімічний.
Якщо є підозри, що поразка залучився кістковий мозок, проводять стернальную пункцію або трепанбиопсию. Щоб визначити етап розвитку хвороби Ходжкіна, можуть знадобитися такі дослідження, як рентген грудного відділу, черевного відділу, комп’ютерна томографія, ультразвукове дослідження, сцинтиграфія, лимфосцинтиграфия.
Диференціальний аналіз проводять з лімфаденітом, саркоїдоз, неходжкінської лімфомою, метастазами пухлини, локалізовані в іншій системі або органі.
Методи лікування 
Лікування захворювання визначають з урахуванням того, на якій стадії воно розвивається. У будь-якому випадку призначають комплексну терапію, з одночасним застосуванням хіміотерапії, дистанційної променевої терапії.
Якщо хвороба Ходжкіна протікає на початковому етапі, дозування хіміопрепарату і променевого впливу – невелика. Серед химиолекарств частіше використовують Блеомицин, Адріабластін, Докарбозин, Вінбластин.
Терапія проміжного етапу захворювання полягає в проходженні декількох курсів химиолечения і променевого лікування в комплексі. Дозування препарату і опромінення підвищується в порівнянні з початковою стадією.
Якщо у людини присутня вже поширена (3) стадія хвороби, лікування визначають, виходячи з віку хворого:
- хворим до 60 років призначають 8 курсів химиолечения і подальше проходження променевого опромінення пухлини, що має діаметр більше 1,5 см;
- хворим після 60 років призначають щадну хіміотерапію, що володіє меншою токсичністю.
При наявних рецидивах призначають додаткове проходження хіміотерапевтичного лікування після оперативного втручання з видалення новоутворення.
Профілактика і прогноз
Запобігти розвитку хвороби Ходжкіна можна. Превентивні заходи щодо даної патології поділяють на первинні і вторинні.
До первинним рекомендацій відносять:
- виключення впливу на організм хімічних та інших отруйних речовин, іонізуючих випромінювань (особливо часто це відбувається за службовим професійної діяльності);
- підвищення захисної функції імунітету методом загартовування організму, щоденних піших прогулянок, дотримання правильного харчування із включенням у раціон в достатньому обсязі фруктів і овочів.
Вторинні превентивні заходи полягають у регулярному проходження профілактичного огляду. Це дозволяє вчасно виявити патологічні зміни і почати відповідну терапію.
Прогноз після захворювання залежить від багатьох факторів. В першу чергу на результат впливає те, на якому етапі вило виявлено захворювання. Також прогноз залежить від швидкості поширення злоякісних клітин.
Якщо діагностовано стрімка прогресія лімфогранулематозу, як правило, прогноз несприятливий.
Висновок
При розвитку патології у локалізованій формі можна досягти хороших результатів. Якщо ж хвороба Ходжкіна має генералізована протягом, у поразка вовлеклись внутрішні органи, лікування сприяє тимчасової ремісії.
Щоб уникнути розвитку лімфогранулематозу, важливо своєчасно подбати про його профілактики. При виникненні загрозливих симптомів не потрібно сподіватися на самостійне лікування, а рекомендується звернутися до лікаря. Захворювання легше вирішити на початковому етапі.
