Від шкірних хвороб інфекційної або неінфекційної природи постійно або періодично страждають близько 70% населення земної кулі. Еритема є одним з найбільш часто діагностованих захворювань, так як об’єднує велику кількість фізіологічних процесів покривів. Різноманітність форм обумовлено безліччю причин виникнення стану: від самостійної шкірної патології до зовнішніх проявів хвороб інших органів і систем. Еритематозний висип доставляє пацієнтам не тільки фізичний, а й психологічний дискомфорт.
1
Еритема — що це
Еритема – термін, що поєднує широкий діапазон захворювань, що мають в симптоматиці поодинокі або множинні рожеві, червоні або синюшні плями різних розмірів. Їх поява завжди обумовлено розширенням шкірних капілярів внаслідок певних фізіологічних або специфічних патологічних процесів.
Вона зустрічається переважно у генетично схильних осіб і часто носить багатофакторний характер (викликається не однією, а цілою низкою причин одночасно).
2
Класифікація
Фізіологічна (природна) еритема не є ознакою серйозних порушень в організмі і протікає швидко. Причини виникнення патології наступні:
- психоемоційна нестійкість (сильні хвилювання, радість, сором) і вегетативно-судинні дисфункції (клімакс);
- фізична або температурний вплив;
- попадання на шкіру подразнюючих речовин (косметичні та лікувальні засоби для місцевого застосування, що містять спирт, ефірні олії та інші компоненти);
- пероральний прийом лікарських судинорозширювальних препаратів (нікотинова кислота, засоби, що знижують артеріальний тиск і ін).
Патологічна еритема виникає як самостійна хвороба або внаслідок системних порушень в організмі. Може бути проявом:
- інфекційних захворювань загального характеру;
- хвороб шкіри (дерматитів і дерматозів);
- аутоімунних захворювань сполучної тканини, алергічних реакцій, особливо на певні лікарські засоби — антибіотики пеніцилінової групи, сульфаніламіди, НПЗЗ (нестероїдні протизапальні препарати), оральні контрацептиви, антидепресанти, протисудомні засоби ;
- соматичних патологій (порушення судинного кровотоку, особливо під час вагітності, хвороба Крона, легеневий саркоїдоз );
- надмірного сонячного опромінення, фізіотерапевтичних процедур з використанням електричного струму і тепла.
У лікарській практиці прийнято поділяти еритеми на дві основні групи в залежності від причини виникнення: неінфекційного генезу та інфекційні. Це поділ – основний вектор в ефективній діагностиці та лікуванні захворювання.
2.1
Неінфекційні форми
У цю групу входять еритеми, є відповідною реакцією організму на різні зовнішні дратівливі чинники:
- 1. Інфрачервоне (теплове) еритема. Виникає після тривалого чи часто повторюваного інфрачервоного випромінювання малої потужності, не викликає справжній опік, але приводить до утворення дерматозу з сітчастими і пігментними плямами. Після усунення джерела роздратування патологія проходить самостійно і спеціального лікування не потребує.
- 2. Рентгенівська. Є наслідком неодноразового або тривалого впливу електромагнітних хвиль і рентгенівських променів на один і той же ділянку шкіри. Для цієї форми характерний розвиток в місці опромінення поверхневого запального процесу у вигляді червоного плями. Виникає в середньому через 5-7 днів після рентгену, зберігається в незмінному вигляді близько 10 днів, потім темніє і змінює колір на коричневий. В області запалення може виникнути лущення епідермісу.
- 3. Ідіопатична стійка (піднімається). Це прояв шкірного васкуліту у вигляді набряклих рожево-синюватих вузликів, зібраних в бляшки. У центрі можуть утворюватися западини, що надає їм дугоподібну форму, що піднімається над поверхнею шкіри. Ця різновид еритеми передається у спадок.
- 4. Симптоматична. Зовні проявляється так само, як і попередня. Виникає при хронічних інфекціях, як алергічна реакція на прийом деяких препаратів або розвивається при аутоімунних захворюваннях (неспецифічний виразковий коліт, ревматизм, ревматоїдний поліартрит ) в області колінних та/або ліктьових згинів.
2.2
Інфекційні різновиди
Інфекційні эритемами називають хвороби, що супроводжуються еритематозний висипом. Їх перелік невеликий, але виділення їх із загального списку вкрай важливо для диференційної діагностики. Більшість з них супроводжується значним підвищенням температури тіла і вираженою інтоксикацією організму. Винятком є деякі хронічні інфекції (лейшманіоз шкіри, лепра туберкулоидного типу, шкірні гельмінтози та ін), при яких еритематозні висипання не супроводжуються такими симптомами. Залежно від причини виникнення їх поділяють на дві основні групи:
- 1. Власне еритеми. Являють собою почервоніння шкіри, утворене злиттям плям різного розміру в еритематозний поля.
- 2. Різного розміру освіти при шкірних інфекційних хворобах, в тому числі сибірки, бешиховому запаленні, эризипелоиде (гостре бактеріальне захворювання ) та інших, які проявляють себе почервонінням в зоні запалення.
2.2.1
Еритема Чамера
Еритему Чамера також називають п’ятою хворобою. Вважається, що вона слідує після чотирьох типових гострозаразних інфекційних захворювань дитячого віку — кору, корової краснухи, скарлатини та інфекційного мононуклеозу.
Збудником є парвовірус B 19, від нього страждають переважно діти та підлітки віком від 3 до 15 років. Передається хвороба в основному повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період триває 5-7 днів і проявляється грипоподібні симптоми. В цей період хворий заразний для навколишніх. Після вироблення імуноглобулінів і появи висипки дитина не заразний.
Легко діагностується завдяки особливому малюнку плям: дрібні висипання в області щік швидко зливаються між собою, утворюючи характерне суцільне пляма, за формою нагадує метелика. У наступні кілька днів з’являється висип на тулубі, потім на ногах і може зберігатися до 6 тижнів. Зазвичай вона тримається близько 1-2 тижнів. У деяких хворих рідко можливі рецидиви з новими висипаннями.
Симптоматичне лікування зазвичай – постільний режим, повноцінне харчування, рясне пиття, жарознижуючі засоби, антигістамінні. У важких випадках можливе призначення НПЗП та антибіотиків для лікування ускладнень.
2.2.2
Плямиста еритема Розенберга
Захворювання імовірно вірусної етіології. Спалахи спостерігаються епізодично в осінньо-зимовий період серед підлітків та молоді віком до 25 років. Симптоматика спочатку гостра — підвищення температури тіла до +39°С (зберігається до 2 тижнів), загальна слабкість, дратівливість, головний, м’язовий і суглобовий біль, безсоння або сонливість. Можуть бути збільшення печінки і селезінки, поліаденіт (множинне запалення лімф і залоз), почервоніння слизових рота і очей.
Висип проявляється через 4-6 днів і являє собою м ножественные ізольовані яскраво-рожеві плями-папули до 0,5 см в діаметрі. Спочатку чіткі обриси губляться, дрібні плями збільшуються в діаметрі і зливаються в крупні або утворюють суцільні поля пурпурного кольору. У міру одужання вони буріють, бліднуть, злущуються і зникають. Місця типової локалізації – сідниці, згини ліктьового, променево, колінного і гомілковостопного суглобів. Рідко – на грудній клітці та особі, дуже рідко – на стопах і долонях. 
Захворювання триває від однієї до двох тижнів. Лікування симптоматичне з обов’язковою витаминотерапией, у рідкісних випадках при ускладненнях використовуються антибіотики.
2.2.3
Поліморфна ексудативна
Причин виникнення цієї форми захворювання декілька:
- вірус простого герпесу;
- збудники кору, скарлатини та ін;
- прийом антибіотиків пеніцилінового ряду, сульфаніламідів, протисудомних засобів, контрацептивів;
- етіологія неясна.
Захворювання майже завжди переходить в хронічну форму, рецидиви протікають гостро, з гриппоподобной симптоматикою. Особливість цієї форми еритеми – поліморфізм висипу. Вона являє собою плями, папули, серозні пухирці, ерозії, що утворюються після їх розкриття. Висип з’являється на 4-5 день при першому разі захворювання і на 1-2-й день – при рецидивах. Локалізується сильніше всього на разгибательной поверхні рук і ніг. У важких випадках з’являється синдром Стівена-Джонсона – поширення алергічної реакції на слизові оболонки і внутрішніх органів.
Лікування проводиться в умовах стаціонару і включає в себе:
- сорбенти та сечогінні препарати в комплексі з рясним питвом при токсико-алергічної форми для виведення з організму отруйних його речовин;
- десенсибілізуючі препарати (Тавегіл, Супрастин, Кларитин);
- при наявності вірусної інфекції – противірусні засоби та імуномодулятори;
- препарати місцевої дії для обробки уражених ділянок – антисептики (Хлоргексидин, Фурацилін), кортикостероїдні і антибактеріальні мазі (Солкосерил, Дермазолин);
- при часто повторюваних рецидивах і обширних ураженнях шкіри і слизових призначаються ін’єкції глюкокортикостероїдів (Дипроспан) і антибіотиків. При первинному інфікуванні гормональну терапію не застосовують.
При відсутності адекватного лікування важка форма захворювання може спричинити за собою летальний результат.
2.2.4
Вузлувата
Вузлувата еритема може бути самостійним захворюванням, викликаним типовими збудниками – вірусом Епштейна-Барра, стрептококами, оральними контрацептивами, сульфаніламідами і т. д. Може також бути проявом ревматизму, дисемінованого туберкульозу, бруцельозу, туляремії. Але приблизно в третині випадків причина виникнення не визначається.
Захворювання починається з субфебрильної температури, розлади травлення, полиаденита. На 3-5 день температура зростає до +40°С, з’являється характерний висип: округлі або овальні підносяться вузли 3-5 см в діаметрі з лискучою поверхнею багряного або червоного кольору. Вони супроводжуються сильним болем і локалізуються симетрично на променезап’ясткових і колінних суглобах, на передпліччях, гомілках, рідше – на сідницях і стегнах. У міру одужання вузли розсмоктуються і міняють колір подібно гематом – спочатку на синьо-ліловий, потім зеленувато-жовтий.
Лікування залежить від причини виникнення. В залежності від етіології можуть призначатися:
- антибіотики;
- антигістаміни;
- знеболюючі препарати;
- полівітамінні та мінеральні комплекси;
- кортикостероїди;
- гемокинаторы;
- ангиопретокторы;
- дезагреганти.
2.2.5
Раптова еритема
Імовірно збудником захворювання є аденовірус. Він вражає переважно дітей. Хвороба починається гостро з ознобу і підвищення температури тіла до +40 °С, симптоми загальної інтоксикації організму виражені помірно, у дітей можуть спостерігатися ознаки серозного менінгіту або менінгоенцефаліту. Температура тримається на максимальній висоті 3-4 дні, потім швидко, протягом декількох годин, мимовільно знижується до нормальних показників.
Зникнення спека відразу або протягом 1-2 днів передує поява блідо-рожевою плямисто-папульозний висипки діаметром 2-5 мм з зубчастими контурами і блідим ореолом. Утворюються при злитті елементів еритематозний поля схожі з висипом при кору або корової краснухи, але не так яскраво пофарбовані. Поширення починається зі спини і швидко переходить на груди, живіт, обличчя, волосяну частину голови і кінцівки. Через 2-3 дні висип мимоволі зникає, лущення і пігментація не спостерігаються. Лікування симптоматичне.
2.2.6
Мігруюча кільцеподібна
Інші назви – бореліоз, хвороба Лайма. Мігруюча кільцеподібна еритема відноситься до групи бактеріальних дерматозів, викликається спирохетой роду бореллии. Інфікування найчастіше відбувається при укусі людини комахами (іксодовими кліщами, комарами, бджолами), також при передачі від матері до дитини під час вагітності та грудного вигодовування. Швидка діагностика ураження організму бореллией надзвичайно важлива, так як частим ускладненням хвороби є менінгіт, неврит, поліартрит. 
Хвороба протікає в кілька стадій, може переходити в хронічну форму. Починається гостро – з головного і м’язового болю, лихоманки. У місці укусу утворюється папула, в області спостерігаються почервоніння, припухлість, свербіння і печіння. Папула безперервно збільшується в розмірах, причому центр її блідне і лущиться, через кілька днів вона перетворюється в кільце або лентовидное утворення, оточене яскраво-червоної запаленої облямівкою. Іноді процес триває кілька тижнів – це залежить від швидкості поширення бактерій по лімфатичній системі та рівня імунітету пацієнта. Може бути висип, що нагадує кропив’янку. Плями поступово бліднуть, стають більш щільними, клітини шкіри піддаються інфільтрації. Без своєчасного й адекватного лікування хвороба переходить у хронічну форму з розвитком атрофічного акродерматита.
Лікування здійснюється лікарем-інфекціоністом амбулаторно або в стаціонарі залежно від тяжкості випадку і наявності ускладнень. Призначення завжди передбачають специфічну антибіотикотерапію, антигістамінні препарати, імуномодулятори, вітаміни, гіпоалергенну дієту.
Еритему не можна вилікувати самостійно. Враховуючи багатофакторність і складність хвороби, правильно діагностувати її форму і призначити терапію зможе тільки досвідчений лікар. Пацієнт зі свого боку може прискорити одужання, виконуючи приписи лікаря і наступні рекомендації: для ефективного позбавлення від будь різновиди еритеми потрібно ретельно провести санацію усіх можливих джерел інфекції в організмі (карієс, тонзиліт, гайморит тощо), на час терапії дотримуватися гіпоалергенну дієту, відмовитися від шкідливих звичок, масажу і фізіопроцедур, уникати контакту з хімічними подразниками.
