Атрофодермия – захворювання, викликане порушенням живлення шкіри. З-за нестачі поживних речовин всі шари шкіри зменшуються в обсягах, руйнування тканин не відбувається. Найчастіше патологія виявляється у жінок, вона може виникнути в будь-якому віці. Діагностуються і вроджені види атрофодермии Пазіні Пьерини.
1
Причини виникнення захворювання
Хвороба може розвиватися з кількох причин. Наприклад, живлення шкіри порушується при появі розтяжок у період вагітності або швидкого набору ваги. Інший, не менш поширеною причиною розвитку захворювання вважаються вікові зміни в організмі. Ця форма атрофодермии виявляється у осіб старше 50 років. Провокуючими факторами вважаються:
- діабетичний некроз;
- системний червоний вовчак;
- лишай;
- вогнищева склеродермія;
- іонізуюче випромінювання.
Негативні реакції з боку шкіри можуть спостерігатися при прийомі деяких лікарських препаратів, наприклад, гормонів. У певних випадках причини атрофодермии Пазіні Пьерини виявити не вдається.
Є думки про нейрогенном, інфекційному та аутоімунному походження захворювання, які офіційного підтвердження поки не мають. Не вдається виявити і причини виникнення червоподібної атрофодермии. Вважається, що ця форма викликається ендокринними порушеннями та дефіцитом вітаміну А.
2
Які симптоми має цю недугу
Атрофодермия проявляється в залежності від її форми. Червоподібний тип вважається досить рідкісним, може мати генетичне походження. Перші ознаки виникають у дитячому віці. На щоках пацієнта утворюються множинні рогові пробки діаметром 2-3 мм. Після їх видалення спостерігається рубцювання тканин. Шкіра має нерівну поверхню і зовні нагадує кору дерева. З віком ці прояви можуть стати менш інтенсивними. Атрофодермию Пазіні Пьерини вважають однією з форм склеродермії. Найчастіше вона виявляється у молодих дівчат. На спині утворюються великі округлі ділянки атрофії. Шкіра в цих місцях стоншується, крізь неї проглядається сітка судин.
Нерідко спостерігається гіперпігментація уражених ділянок, вони набувають коричневий колір. Ніяких інших симптомів первинна форма не має. Захворювання носить хронічний характер перебігу, у міру його розвитку виникають нові вогнища. Вже наявні уражені ділянки розростаються. У деяких випадках розвиток патологічного процесу мимоволі зупиняється. Невротичний тип захворювання викликається порушенням функцій периферичної нервової системи. Зміни охоплюють шкіру рук, в першу чергу, пальців. Вона стає сухою, набуває нездоровий блиск і синюшний відтінок. Волосяного покриву уражені ділянки шкіри позбавляються, нігті деформуються і стоншуються.
Атрофодермия вагітних розвивається із-за розтягування шкіри. Провокуючим фактором виступає не механічне пошкодження, а порушення харчування дерми, пов’язане з хронічними патологіями. На шкірі утворюються рівні або зигзагоподібні смуги, які на ранніх стадіях мають фіолетовий відтінок. З часом вони набувають жовтувато-білий колір. Смуги мають яскраво виражені кордони, вони розташовані нижче рівня шкірних покривів.
Під терміном атрофодермия розуміють цілий ряд патологічних процесів, які класифікуються за кількома параметрами. За часом виникнення хвороба може бути вродженою. До цієї категорії відносять аплазії, невуси і родимі плями. Первинним вважається захворювання, що розвивається без видимих на те причин. Вторинна форма розвивається на тлі системного або локального захворювання. Інволюційні форми порушення живлення шкіри пов’язані з віковими зміни, вони діагностуються в старечому віці.
3
Діагностика та лікування
Для постановки діагнозу буває досить первинного огляду. При необхідності проводиться біопсія вогнищ ураження з подальшим гістологічним аналізом. Його результати залежать від часу появи атрофічних змін. На ранніх стадіях захворювання спостерігається набряк дерми, розширення капілярів та лімфатичних судин. При дослідженні старих вогнищ виявляються наступні зміни:
- витончення епідермісу;
- збільшення кількості пігменту в базальних клітинах.
Сітчастий шар дерми ущільнений, у верхніх шарах шкіри виявляються потовщені колагенові волокна.
Специфічного лікування захворювання не існує. В залежності від форми атрофодермии, застосовуються різні техніки масажу, прогрівання шкіри, вітамінотерапія. Корисно грязелікування, купання в морі, прийняття радонових ванн. Виконання спеціальних вправ дозволяє відновити кровопостачання і живлення шкіри. Ідіопатична атрофодермия лікується за допомогою ін’єкцій пеніциліну. Зовнішньо застосовуються мазі з розігріваючим дією. Лікування вторинних форм захворювання починається з виявлення і усунення причин їх виникнення.
Позбутися від атрофодермии з допомогою народних засобів не вийде, проте деякі з них допомагають зупинити розвиток патологічного процесу. Для обробки уражених ділянок використовується мазь з ефірних масел і бджолиного воску. Можна додавати масло шипшини або обліпихи. Розтоплюють віск і перемішують з маслом. Засіб наносять на уражені ділянки шкіри, накривають харчовою плівкою і фіксують за допомогою бинта. Процедуру проводять 2 рази на день протягом 3 тижнів. Після невеликої перерви курс лікування можна повторити.
Запобігти розвитку ідіопатичної атрофодермии неможливо. Профілактика вторинних форм полягає у своєчасному лікуванні хронічних захворювань, сприяють порушенню живлення шкіри. Одужання при атрофодермии не відбувається, зміни вважаються необоротними. Лікування спрямоване на запобігання поширення патологічного процесу.
