Розуміння, любов, терпіння

Що повинен є малюк, щоб животик був гаразд? Одних мам це зовсім не турбує, інші навпаки прикладають максимум зусиль, щоб харчування приносило дитині тільки на користь. Їх заочний спір про те, що є харчування в дитячому житті, і яким воно має бути, приречений на статус «нескінченного». Всім хочеться виростити здорового міцного малюка. І повноцінна їжа — один з найважливіших компонентів цього процесу.

Серед матусь я б виділила три типу і, відповідно, три найбільш популярних підходу до питання дитячого харчування.

Мами — новатори

Найбільш начитані, найбільш просунуті і практично завжди впевнені у своїй правоті. Вони знають все про пробіотичних властивості кефіру, і що сира морква багата вітамінами А, С і бета-каротином. Вони з гордістю розповідають про те, що їх дитина до п’яти років жодного разу не пробував шоколад і щасливий на одних яблуках. І якщо сама мама в моменти гнітючого настрою незважаючи ні на що уминає коробку тістечок, то малюкові в тій же ситуації для збереження здоров’я на вибір буде запропоновано виноград або груша. В принципі все правильно: ні жирного, ні смаженого, ні солодкого, ні солоного. Все свіже, парове. Безумовно, в такому підході є, але мені, зізнаюся, це нагадує відчуття, яке викликала в мене тітка-дієтолог, що оповідає з телеекрану про правильне і здорове харчування, і на єхидний питання телеведучої: «А самі Ви не пробували схуднути за цією методикою?» гордо відповіла: «О! Мені мої кілограми не заважають, я і з ними відчуваю себе досить комфортно. Мої поради для тих, хто хоче знайти ідеальні форми…»

І все ж при здоровому підході до харчування потрібна послідовність. І правильно роблять мами, які самі живуть за тими ж правилами, за якими виховують дітей.

Мами — пофигистки

На жаль, це неорганізовані мами. І до їжі вони ставляться за принципом «Якщо можна прожувати, значить можна з’їсти». Згодовування ними дітям з ранніх років чого попало, від сирих сосисок до всякої хрусткою, шипучою, сосательной капості, якій завалено більшість наших прилавків, абсолютно не піддається розумінню. Якщо конкретизувати момент з сосисками, то мені пригадується одна не близько, але знайома жінка. Ця мама з 6 місяців давала доньці сирі сосиски. Бачачи моє здивування, вона пояснила: «Ти знаєш, Машуня якось взяла зі столу сосиски, коли я збиралася їх варити. І так вони їй сподобалися, що досі час від часу даємо». Процес поглинання дитиною сирих сосисок здавався матері настільки природним, що уточнювати, яку кількість факторів повинно було співпасти, щоб 6-місячна дитина змогла особисто продегустувати магазинні сосиски, я не вважала за потрібне.

Пісня про продукти харчування, де природний смак, колір і запах замінюється покращувачами смаку, стабілізаторами кольору і консервантами з різноманітними буквено-цифровими кодами, тосклива до жаху. Газована вода, чупы-чупси, чіпси і іже з ними — повна синтетика. Розумна мама не може дозволити собі таку розкіш, як читати на етикетках продуктів харчування тільки один термін придатності, адже склад продукту в даному випадку не менш важливий. Шкода, що не всі про це думають…

Мами — класики

Я маю на увазі тих, хто доглядає і годує дітей, орієнтуючись на класичний досвід своїх мам і бабусь. Це найбільш поширений підхід до годування малюка. Обов’язково раз на день на обід рідке блюдо: борщ, борщ, суп і т. д. 3-4-разове харчування, максимум різноманітності, не зловживати жирною і смаженою їжею, але і не відмовлятися від неї. Солодке на десерт за бажанням, але в помірних кількостях. Одним словом, традиційно.

Вибір харчування

Який із двох підходів до харчування дитини найбільш близький до ідеального (пофигисток виключаю зі зрозумілих причин)? Лякає кількість діагнозів типу «панкреатит», «дискінезія жовчовивідних шляхів», «гастродуоденіт», все частіше зустрічаються у маленьких дітей, викликає безліч питань. І головний серед них: «Невже неправильно годуємо?»

Поговорити на цю тему я вирішила з лікарем і людиною, до якого ставлюся з великою повагою за його лікарську чесність і професіоналізм. Мій співрозмовник — Володимир Володимирович Василенко, спеціаліст вищої категорії з 30-річним стажем.

— Володимир Володимирович, яких правил порадите дотримуватися в харчуванні дітей, починаючи з 1,5 років, коли малюки поступово переходять на дорослий стіл?

Якщо ви хочете почути стовідсотково правильну рекомендацію за харчування дитини, яка попередить виникнення у нього яких-небудь захворювань шлунково-кишкового тракту, змушений вас розчарувати. На жаль, вона ще не винайдено. Ми не завжди дивимося в корінь проблеми, часом ми з великим задоволенням приймаємо зручні нам ситуації. Мама може з обуренням говорити, що «няня вічно не встигає в обід погодувати малюка: у дванадцять у неї — ранній варіант, в чотири — пізній, в результаті у дитини коліт!» Але те, що мати кричить на сина або дочку по кілька разів в день по приводу і без оного, і це явно має негативний вплив на нервову систему дитини і, як наслідок, на весь організм, їй навіть не приходить в голову. Справа в тому, що для нормального життя і розвитку молодого і здорового організму мало з молодих років посадити його «на моркву, кефір і дієтичний стіл №…», треба намагатися не стрясати зайвий раз його особистий простір. «Розуміння, любов і терпіння» — це не высокопарное тріо, це те, що допоможе створити в спілкуванні з дитиною нормальну, психологічно комфортну обстановку.

Спочатку в садку, а потім у школі дитині (його організму і нервової системи) доводиться витримувати великий натиск інформації, конфліктів, не завжди приємних їй людей, зіткнень і т. д., і батькам, повірте, не варто приєднуватися до цього потоку.

Нормальний стіл, нормальна атмосфера в сім’ї — це те, що ви можете дати улюбленому чаду. І це не мало. Смажити, не смажити, давати шоколадку, чи не давати — також не принципово, як і не доленосно.

А якщо б існував реальний рецепт «що є, щоб ніколи не хворіти», моїх пацієнтів стало б на 80% менше, чому я був невимовно радий. Але двадцять все одно б цей рецепт проігнорували.

— Гаразд, давайте тоді розбиратися зі скаргами на «животик». Якщо вже їх не уникнути, завжди вони пов’язані з яким-небудь захворюванням?

— Звичайно ні, якщо під «захворюванням» мається на увазі хворобу в медичному сенсі. Маленьким дітям властиво плутати характер відчуттів: болить, заважає, свербить, злегка турбує, викликає якийсь дискомфорт і т. д. Біль — це відчуття, факт суб’єктивний. А будь-який повноцінний лікарський діагноз, тобто медичний висновок про стан здоров’я людини, в даному випадку дитини, вимагає підтвердження. В першу чергу, це з’ясування всіх моментів, що стосуються нездужання (не тільки стану живота), засноване на детальному розпитуванні матері і маленького пацієнта (якщо це можливо), подальший детальний огляд та обов’язкове уважне обмацування живота за класичними правилами. Іноді доводиться робити додаткові аналізи, УЗД, але їх результати мають не вирішальне, а допоміжне значення.

До болів в животі потрібно поставитися серйозно, якщо вони будять дитини ночами, чітко пов’язані з певними видами їжі або рухами, супроводжуються іншими специфічними ознаками хвороби.

Апетит потрібно нагулювати, а не «вымучивать» лікуванням

— Останнім часом надто часто стали зустрічатися такі діагнози, як панкреатит, гастродуоденіт, дискінезія жовчовивідних шляхів, про багатостраждальний дисбактеріоз я вже не кажу, мало не у трирічних малюків. Чи Не рано? А нерідко дитячі лікарі ще й уточнюють — «хронічний», «реактивний»…

— Гострий, як втім, і хронічний, панкреатит і гастродуоденіт — рідкість в дитячому віці. Часом створюється враження, що ці хвороби надзвичайно поширені тільки у дітей в країнах колишнього СРСР. Тільки не подумайте, що я звинувачую соціальну обстановку в країні в цій високій «захворюваності» …

В дитячому віці взагалі серйозне хронічне захворювання можна підозрювати лише тоді,

коли є відставання у фізичному розвитку, відставання від однолітків за росто-ваговими показниками. Дико звучить, коли у малюка виявляють три, а то й чотири хронічні хвороби органів травлення.

«Труднощі росту, хвороби росту» — ці словосполучення в метафоричному сенсі міцно увійшли в наше життя, а от розуміння первинного їх значення абсолютно втрачено.

У дорослих ми практично не бачимо хронічного панкреатиту, що почалося в дитячому віці. Він набувається з часом, в результаті багаторічного неправильного харчування і способу життя. Можна, звичайно, вибудувати версію, що успішна своєчасна терапія привела до повного виліковування… Як кажуть, юність — найкращий друг хворого.

Що стосується «реактивного» панкреатиту, то він має на увазі головну хворобу, усунувши яку, ми позбавимося і від нього.

Тепер докладніше про дискінезії жовчовивідних шляхів (скорочено ДЖВП). Це також розпливчасте поняття, яким поряд із хронічним гастритом, гастродуоденітом педіатри пояснюють наявність у дітей будь рецидивуючих болів в животі.

Склалася ненормальна ситуація, де вирішальним критерієм діагностики стало ультразвукове дослідження. Ми це чітко бачимо з лавини звернень стурбованих матерів у зв’язку з виявленням у дітей перегинів, загинів, перетяжок жовчного міхура, що насправді є варіантами анатомічної норми. Та й тверезо розмірковуючи, важко уявити, що обмеження в харчуванні і звичайні ліки можуть виправити становище. Як правило, при переході в дорослу поліклініку ці діагнози, так і самі хвороби забуваються.

І ще. Мамам, які стурбовані поганим апетитом у дитини, не варто вирушати на пошуки «серйозних дитячих захворювань», наполягаючи на обстеженнях. Можна підійти до вирішення проблеми набагато простіше — смачніше готувати і більше бувати з малюком на свіжому повітрі. Апетит потрібно «нагулювати», а не «вымучивать» лікуванням.

— Ви кажете, що найчастіше діагнози панкреатит, ДЖВП, гастродуоденіт, дисбактеріоз, які ставлять дітям, некоректні. Напрошується питання — наскільки загрожує небажаними наслідками для здоров’я дитини лікування від хвороб, яких у нього в принципі немає ?

— Комплексом неповноцінності. Є таке поняття «госпитализм» — погіршення стану здоров’я, а у дітей можлива навіть затримка психічного розвитку, під впливом постійного спілкування з медициною, тривалого перебування в лікарнях. Анатомічне і функціональне розвиток травної системи завершується тільки до повноліття. І не завжди втручання становлення може виявитися нешкідливим.

Якщо вселити дитині, що він хворий, він і буде хворіти. Або виростає важкий підліток.

Серйозні захворювання можна підозрювати лише тоді, коли є відставання у фізичному розвитку за росто-ваговими показниками

— І все-таки, які, на Ваш погляд, найбільш поширені причини лежать в основі виникнення у дітей періодичних болей в животі?

— Одним словом такі стани можна охарактеризувати, як функціональні, тобто не мають причин, які можна було б виявити сучасними методами. Здебільшого негативні відчуття обумовлені вразливою психікою дитини, його дитячою вразливістю та особливостями психологічного клімату в сім’ї і школі. Не останню роль відіграє гормональна перебудова у дівчаток перед менархе (перша менструація в середньому наступає у 12,5 років, але і початок в 9 років вважається нормою).

Тут хотілося б навести слова дослідника різних систем стародавньої східної медицини Святослава Реріха: «Дуже часто людина хвора лише тому, що засмітила свій організм страхом, сльозами і роздратуванням. Іноді серцевий припадок треба було б назвати не сердечним, а припадком жаху і страху. Треба б говорити, що у людини не напад болю в печінці, а напад користолюбства чи зневіри. Треба вчитися перемагати все, що тисне дух. Незалежність і свобода духу людини — ось основа його істинного здоров’я».

— А що робити мамі, якщо ця проблема вже з’явилася і у дитини болить живіт?

— Якщо живіт болить відносно регулярно і мама не зазначає, як кажуть, негативної динаміки, тобто появи нових супутніх симптомів (значного підвищення температури, зміни характеру випорожнень тощо), перше, що потрібно зробити, це заспокоїти малюка, не виявляти хвилювання, яке так чи інакше обов’язково передається дитині. Засобами долікарської допомоги є ліки, що знімають спазми органів травлення. Свічки з папаверином можна знімати біль у животі будь-якого походження. Також можна порадити м’ятні таблетки, які містять олії м’ятної 0,0025 і цукру 0,5. По 1-2 таблетки під язик при нудоті, блюванні, спазмах гладкої мускулатури. Але не нехтуйте консультацією хорошого лікаря, якщо з’явиться така необхідність.

— Як підстрахуватися?

— Дитячий «животик» треба берегти. І берегти грунтовно. Від «агресивної» їжі, від інфекцій (завжди стежте за гігієною рук), від нервових потрясінь (принаймні, вдома). А це під силу будь люблячої мами.

Ірина Ковалькова

Doktor.ru

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ СПОДОБАТИСЯ