Фолікуліт — це захворювання інфекційної природи, яке супроводжується ураженням волосяного фолікула. При даній патології в процес втягується весь фолікул, і на його місці утворюється гнійничок. Фолікуліт може бути локалізованим або поширеним, форма залежить від реактивності організму та імунної захисту. У першому випадку загальний стан хворого не порушується, у другому розвиваються симптоми, що вказують на наявність запального процесу в організмі (підвищується температура, з’являється слабкість і головний біль).
1
Характеристика патології
Фолікуліт — це захворювання, яке поряд з стрептодермиями, гидраденитом, стрептококових імпетиго, сикозом відносять до гнійних поразок шкіри, або пиодермиям. Він характеризується запаленням волосяного фолікула з подальшим утворенням гнійників у вигляді мішечка. Патологічний процес вражає всю волосяну цибулину, при тривалому перебігу призводить до її руйнування і випадання волосся. Це особливо актуально, коли захворювання вражає волосисту частину голови.
Фолікуліт класифікують за 3 основними ознаками.
Залежно від глибини ураження виділяють:
- глибокий;
- поверхневий.
По етіології:
- бактеріальний;
- грибковий (найбільш частою його різновидом є кандидозний фолікуліт);
- вірусний;
- паразитарний;
- фолікуліт на тлі тривалої мацерації (розм’якшення водою, потім і т. д.) шкіри (при цукровому діабеті, Снід).
Залежно від перебігу виділяють:
- гостру форму;
- хронічну (фолікуліт Гофмана).
2
Причини
В більшості випадків причиною виникнення фолликулита є стафілококи (в основному – золотистий стафілокок). Також у розвитку хвороби можуть грати роль і інші бактерії, такі як:
- гонорея;
- бліда трепонема (сифіліс);
- псевдомонади;
- багато грамнегативні бактерії.
Досить рідко фолікуліт викликають грибки, з них на перше місце виходить Candida (Candida albicans). Серед вірусів поразку волосяної цибулини може викликати оперізувальний або простий герпес. Досить часто захворювання виникає у разі паразитарної інфекції, особливу роль у цьому випадку грає демодекс. Паразит живе в сальних залозах, які відкриваються в гирлі фолікулів, тому може легко викликати запалення цибулини.
Для розвитку захворювання недостатньо заразитися тим чи іншим збудником. У нормі більшість бактерій живуть на шкірі і не викликають запально-гнійних уражень. Пов’язано це з тим, що шкірний покрив людини володіє місцевим імунітетом. Він включає:
- Слабокислий pH шкіри. Для більшості бактерій таке середовище непридатна для життя. Потрапляючи на шкіру, збудники гинуть.
- Імуноглобуліни, що знаходяться в секреті потових і сальних залоз, які володіють бактерицидною дією.
- Лізоцим, що міститься у виділеннях залоз. Це “агент” неспецифічного імунного захисту, який має здатність вбивати мікроорганізми.
При нормальній роботі перерахованих вище факторів поява гнійничкових захворювань шкіри практично неможливо, так як імунна система здатна впоратися з будь-якими збудниками. Місцевий імунітет може слабшати під впливом різних причин, які можна розділити на внутрішні і зовнішні.
До зовнішніх відносять такі, як:
- Недотримання гігієни, надлишкова забрудненість шкіри.
- Тривалий вплив вологого середовища.
- Переохолодження.
- Часта травматизація шкіри (гоління).
- Носіння протягом тривалого часу здавлюють пов’язок, лейкопластирів та інших матеріалів, що перешкоджають диханню та вологообміну шкіри.
- Синтетична тісний одяг.
Внутрішні чинники включають:
- Імунодефіцитні стани.
- Гіпо – та авітамінози.
- Ендокринні патології.
- Порушення обмінних процесів в організмі.
- Цукровий діабет.
- СНІД.
- Підвищення потовиділення.
- Прийом медикаментів (глюкокортикоїдів, імунодепресантів).
3
Локалізація уражень
Дане захворювання може вражати будь-яку частину тіла. Локалізація залежить від етіології фолликулита:
- В паху і на сідницях частіше виникає фолікуліт стафілококової природи.
- На волосистої частини голови в більшій мірі розвиваються грибковий і стафілококовий фолікуліт.
- Під пахвами і в лобкової області, а також на ногах (найбільш часто у жінок внаслідок депіляції бритвою) розвивається псевдомонадная і стафілококова форма.
- На лобку часто локалізується сифілітичний, гонорейний і кандидозний фолікуліт.
- На обличчі в більшій частині випадків з’являються ураження, викликані золотистим стафілококом або грамнегативними бактеріями.
- У чоловіків в області підборіддя, носогубного трикутника виникає сикоз або глибокий стафілококовий фолікуліт. У цій же області досить часто розташовується герпетичне і кандидозної запалення волосяної цибулини, а також демодекоз.
У дітей фолікуліт може вражати будь-яку частину тіла і в більшості випадків викликається золотистим стафілококом.
4
Симптоми
Захворювання починається з виникнення почервоніння і невеликого набряку в місці волосяної цибулини. Надалі відбувається формування некротичних мас, і в області гирла фолікула утворюється гнійничок (пустула), який має тонку покришку. Зовні нагадують пустули мішечок, що піднімається над шкірою і пронизаний волосом, з білим вмістом.
Через деякий час покришка лопається, і гній виходить назовні, а на місці ураження формується маленька ранка, яка в подальшому покривається кіркою. Поверхневі запальні процеси не залишають після себе слідів і гояться протягом тижня. Досить часто фолікуліт має безліч запальних вогнищ, і елементи висипу виявляють на різних ділянках тіла.
Захворювання супроводжується місцевими суб’єктивними симптомами у вигляді свербежу і болю уражених місць.
Кандидозний фолікуліт характеризується утворенням навколо пустул ділянок почервоніння. Хворих турбують виражений свербіж і болючість. Достовірно відрізнити кандидозної ураження можна за допомогою лабораторного дослідження і виявлення в зіскобі з вогнищ ураження Кандиди альбіканс.
4.1
Фолікуліт Гофмана
Повна назва захворювання – абсцедирующий підриває фолікуліт та перифолликулит голови Гофмана. Локалізується дана форма патології в області волосистої частини голови, а саме – в потиличної та тім’яної області. Захворювання має хронічний перебіг і призводить до глибоких уражень шкіри.
На початкових етапах з’являються симптоми, характерні для фолликулита — поодинокі пустули. Надалі вони починають збільшуватися в розмірах і зливаються між собою, утворюючи запальні тяжі, які підривають шкіру своїми некротичними стрижнями. Стан супроводжується значним набряком і почервонінням. Хворих турбують свербіж, біль у місці ураження. Порушується й загальний стан: підвищується температура, виникає слабкість, головний біль і нездужання.
При натисканні на уражені місця відбувається виділення гною, змішаного з кров’ю.
Ускладненням хвороби є повне руйнування волосяних фолікулів і облисіння ураженої ділянки. Досить часто формуються виразки, фурункули, карбункули і свищі. При загоєнні пошкоджених місць залишаються великі і грубі рубці.
Захворювання виникає лише на фоні імунодефіцитних станів.
4.2
Сикоз
Сикоз — це захворювання, яке частіше вражає чоловіків. Характеризується хронічним перебігом і має
поширений характер. Запальний процес локалізується на обличчі, в області волосистої частини. Пошкоджуються шкіра бороди і вусів.
Жінки страждають даним захворюванням набагато рідше. У них розвивається ураження брів, країв повік або внутрішньої поверхні крил носа.
На початкових етапах виникають поодинокі поверхневі фолікуліт, які схильні до злиття. Вогнища ураження з часом починають розширюватися і поширюються на прилеглі ділянки шкіри. Далі хвороба пошкоджує практично весь ділянку волосистої частини обличчя. Шкіра в місці вогнищ і навколо них набрякає, стає червоною і має виражену болючість.
Оскільки захворювання має хронічний перебіг, пустули знаходяться на різних стадіях розвитку. Одні загоюються рубцюванням, а біля них з’являються нові. Без лікування зміна таких явищ відбуватиметься постійно.
В результаті тривалого ураження шкіра починає покриватися кірками зеленого або брудно-жовтого кольору. Через деякий час вони починають відпадати, але внаслідок безперервного гнійного запалення виникають знову. Під кірками розташовується запалена ерозивна поверхня.
У більшості випадків сикоз викликається стафілококом, але досить часто його провокує і демодекс. Зовнішні симптоми схожі, і тільки при лабораторному дослідженні гнійних виділеннях з пустул виявляють паразита.
5
Лікування
Лікувати поверхневі фолікуліт значно легше, ніж глибокі. Враховуючи, що вони в основному викликані бактеріальною флорою, поверхневі ураження лікують шляхом призначення засобів для зовнішнього застосування. Використовують креми та мазі з антибактеріальними речовинами — Тетрациклінову мазь, Левомеколь.
При вираженому свербінні додають мазі з глюкокортикоїдами — Гідрокортизонову Бетаметазон.
Проводять обробку пустул антисептичними засобами:
- Хлоргексидином;
- розчином йоду, зеленки;
- Фукорцином.
При наявності одиничних фолікулітів обробку даними антисептиками можна проводити самостійно в домашніх умовах.
Для глибоких хронічних уражень одного застосування кремів і мазей недостатньо. Таким пацієнтам проводять загальну антибактеріальну терапію з урахуванням збудника. При бактеріальної інфекції призначають антибіотики, при грибкової — антимикотические препарати (Ітраконазол, Кетоконазол та ін). При демодекозі використовують Метронідазол по схемі і засоби для зовнішнього догляду за шкірою. Найбільш ефективні продукти з серії “Стоп демодекс”. При герпетичному ураженні призначають терапію ацикловіром (загальна і зовнішнє лікування).
Всім хворим обов’язково призначають імуномодулюючу терапію і загальнозміцнюючі препарати: вітаміни, мікро – та макроелементи.
Вираженим ефектом при хронічних ураженнях шкіри мають фізіотерапевтичні методи. Використовують грязелікування, терапію ультрафіолетовими променями, магнітними хвилями. Дані способи повинні проводитися тільки кваліфікованими фахівцями.
Поверхневі ураження можна лікувати народними засобами. Для цього використовують відвари:
- ромашки;
- кореня дуба;
- календули;
- шавлії;
- бруньок сосни та інших.
З них роблять примочки на уражені місця протягом 15-20 хвилин. Відварами цих лікарських рослин також проводять вмивання 3-4 рази в день.
При глибоких хронічних ураженнях ці способи потрібно використовувати в комбінації із загальним лікуванням і тільки після консультації з дерматологом.