ІНТРА – І ПЕРИАРТИКУЛЯРНОЕ ВВЕДЕННЯ ГЛЮКОКОРТИКОЇДІВ

Для інтра – і периартикулярного введення використовують водо-нерозчинні ін’єкційні препарати глюкокортикоїдів, ефект яких розвивається відносно повільно, але зберігається тривалий час. При цьому досягається висока концентрація глюкокортикоїдів у синовіальній оболонці та синовіальній рідині, максимальне місцеву протизапальну дію з мінімумом ризику системних ефектів.

Показання до внутрисуставному введення: ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, хвороба Рейтера, остеоартроз (при наявності виражених ознак запалення суглоба, синовіту). Внутрішньосуглобове введення застосовують при моно – або олігоартриту у хворих на ревматоїдний артрит, а в разі поліартриту — при наявності вираженого запалення в одному або кількох суглобах. Ефект від внутрішньосуглобового введення глюкокортикоїдів при остеоартрозах кілька слабке, ніж при інших захворюваннях.

Тривалість ефекту залежить від виду використовуваного препарату. Найбільш тривалою дією володіє, як правило, тріамцинолону гексацетонид, найменш тривалим — гідрокортизону ацетат (табл.1). Слід мати на увазі, що в даній таблиці представлені лише усереднені значення тривалості дії препаратів. У багатьох випадках лікувальний ефект може залежати від індивідуальної реакції пацієнта і зберігатися до декількох місяців. У дітей з ювенільним ревматоїдним артритом після введення в колінний суглоб ефект у 40% випадків зберігається протягом 2 років і більше .

Таблиця 1

СЕРЕДНЯ ТРИВАЛІСТЬ ЕФЕКТУ ПРИ ИНТРААРТИКУЛЯРНОМ ВВЕДЕННЯ ГЛЮКОКОРТИКОЇДІВ

Дози препаратів залежать від розміру ураженого суглоба (табл.2). Найбільшу дозу вводять у великі суглоби (тазостегновий, колінний), в 2 рази меншу дозу — в середні (плечовий, ліктьовий, гомілковостопний), найменшу — в дрібні'(п’ястно-фа-ланговые, міжфалангові та інші). Повторні введення при необхідності проводяться з інтервалами від декількох тижнів до

3-4 місяців залежно від ступеня і тривалості лікувального ефекту. Якщо після 2 ін’єкцій в один і той самий суглоб поліпшення не зазначається, наступні введення в нього виробляти не рекомендується.

Протипоказання: інфекційний артрит, виражена деструкція суглоба, значний остеопороз, внутрішньосуглобовий перелом, периартикулярный целюліт, остеомієліт, бактеріальний ендокардит, сепсис, патологія згортання крові.

Таблиця 2

ДОЗИ ГЛЮКОКОРТИКОЇДІВ ДЛЯ ІНТРААРТІКУЛЯРНОГО ВВЕДЕННЯ (мг)

Периартикуляцное введення глюкокортикоїдів використовується при наполегливих, що не піддаються лікуванню іншими лікарськими засобами запальних захворюваннях навколосуглобових тканин, що супроводжуються больовим синдромом та порушенням функції суглобів.

Показання: капсуліт, тендовагініт, бурсит, епікондиліт, підошовний фасциит, предплечный тунельний синдром.

Для периартикулярного введення бажано використовувати гідрокортизону ацетат (від 5 до 25 мг), оскільки він діє короткочасно і його негативний вплив на метаболізм

сполучної тканини (порушення синтезу білка) менш виражена, ніж у інших препаратів.

Небажані реакції:

— біль, тимчасове загострення запального процесу;

— інфікування: найбільш серйозними ускладненнями є септичний артрит або періартрит (частота — 1 випадок на 17-50 тисяч ін’єкцій), які можуть розвиватися навіть через 12 тижнів після введення; група ризику — хворі на ревматоїдний артрит, особливо отримують імуносупресивну терапію;

— локальна атрофія та депігментація шкіри при периартикулярном введення, частіше при повторних ін’єкціях і застосуванні потужних глюкокортикоїдів з тривалою дією;

— дегенеративні зміни в суглобі;

— асептичний некроз кістки;

— освіта норицевих ходів (якщо по ходу голки залишаються кристали препарату);

— розрив сухожилля (при випадковому введенні в ахіллове сухожилля і сухожилля великої головки біцепса);

— пошкодження нервових стовбурів (n.medianus — при введенні в тунель передпліччя, n.ulnaris — при медіальному епікондиліт);

— системні ефекти (вплив на обмін речовин, імуно-супресія, пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та інші).

Заходи профілактики небажаних реакцій

1. Суворе дотримання асептики і антисептики. Гарне знання анатомії, спеціальні навички.

2. Перед введенням глюкокортикоїдів необхідно видалити і досліджувати суглобовий випіт; при наявності гнійного ексудату глюкокортикоїди протипоказані.

3. Використання тонкої голки, місцевих анестетиків (бажано 1% лідокаїну).

4. Поєднання з водорозчинними ефірами глюкокортикоїдів, при цьому загальний об’єм, що вводиться в великий суглоб, не повинен перевищувати 2 мл, середній — 1 мл, дрібний — 0,5 мл.

5. Після введення глюкокортикоїдів необхідно забезпечити спокій для суглоба протягом 1-2 діб.

6. Глюкокортикоїди можна вводити одночасно не більше, ніж в 3 суглоба.

7. Інтервали між ін’єкціями в один і той самий суглоб дол-дружини бути як можна більш тривалими.

8. Не рекомендується вводити глюкокортикоїди в суглоби, що є основною опорою тіла, більше 3 разів за рік.

9. Не можна вводити глюкокортикоїди безпосередньо в сухожилля.