Красиво роздягнена жінка виглядає більш привабливо, ніж та, що повністю оголена. Цим знанням прекрасна половина людства вміло користується з давніх часів, граючи на чоловічих слабкостях.
Спідниці та панталони
Аж до початку 19 століття жіночої білизни як такого не існувало. Жінкам доводилося задовольнятися білими натільними сорочками, білими ж нижніми спідницями і комбінацією першого і другого елемента (натільну одяг шили виключно з білої тканини). Кількість нижніх спідниць було строго регламентоване — під елегантним сукнею їх повинно бути рівно шість.
«Дамські панталони» в епоху Відродження першими одягли венеціанські куртизанки. Їх «пікантні» штанці не мали нічого спільного з потворними панталонами «з начосом», зробленими в СРСР. Відбою від захоплених клієнтів у “жриць кохання”, «зазіхнули» на заборонений плід — чоловічий одяг, не було. Наступним італійським «проривом» стала поява Катерини Медичі, надів на кінну прогулянку щось, що нагадує короткі чоловічі штани. Кажуть, що таким чином ця особа благородних кровей намагалася привернути увагу власного чоловіка до своїм струнким ніжкам і відвернути від плоского бюста. Кардинал Мазаріні називав панталони «диявольською дрібницею» і навіть намагався зупинити їх виробництво, видаючи едикти з цього приводу. Але куртизанки, втім як і промисловці, до його думки не прислухалися.
Тільки в 19 столітті трапиться справжня білизняна революція — панталони визнають, нарешті, частиною дамського гардероба. Їх шиють з батисту або лляного полотна, обробляють кокетливими шовковими стрічками, ажурним мереживом, майстерною вишивкою, рюшами і… ховають під спідницями. Крій був максимально простим — дві окремі полотняні труби, зшиті на талії. Інакше кажучи, штанини були окремими, шва на рівні промежини не було (панталони заправлялися під корсет, який без сторонньої допомоги не можна було надіти, ні зняти). Коли в кінці 19 століття обидві частини панталон були зшиті разом, це викликало сексуальний шок у консервативно налаштованих жінок. Носіння штанців зі швом вважалося ознакою… аморальності та розбещеності. Кольорові панталони безпосередньо асоціювалися з розпустою.
З часом панталони ставали все коротшими — спочатку вони доходили до кісточки, потім до коліна… Ці зміни були цілком логічними, адже коротше ставали і жіночі сукні. Завдяки Великої мадемуазель після 1-ї світової війни панталони «перетворилися» в труси, довжина стала мінімальною, а фасон максимально простим. Модний дім Шанель першим почав випускати трикотажні (а, отже, щільно облягають!) жіночі труси.
Протягом 20 століття трусики продовжували «с’ежіваться», зменшуючись у розмірах, популярними стають моделі, що дозволяють розглянути якомога більше тіла — танга і стрінги. Чомусь нам здається, що ще трохи і знову повернеться мода на панталончики — адже в іншому випадку у чоловіків не залишиться жодного шансу на розвиток еротичного уяви.
