Діагностика хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода
Для виявлення хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода проводять комплексне обстеження, що включає кардиотокографию (КТГ), ЕКГ і ФКГ плоду, УЗД, амніоскопію і амніоцентез, визначення гормонів та специфічних білків вагітності.
Простим методом оцінки стану плоду може бути спостереження самої вагітної в положення лежачи на боці за рухами плода протягом 30 хв. 4 рази на день. Збільшення або зменшення числа рухів більш ніж на 50%, раптове зникнення вказують на порушення внутрішньоутробного стану плода.
Для достовірної оцінки внутрішньоутробного стану плода широке поширення отримала кардіотокографія (КТГ), при якій оцінюються такі показники: базальна частота серцебиття, амплітуда миттєвих осциляцій, частота повільних осциляцій, кількість акцелераций і наявність децелераций. Характерними ознаками порушення внутрішньоутробного стану плода є зниження амплітуди і низька частота миттєвих осциляцій, поява виражених спонтанних децелераций, зменшення амплітуди і тривалості акцелераций або їх відсутність. КТГ інформативно для оцінки стану плода до 34 тижнів вагітності, при наявності комп’ютерної обробки даних – з 26 тижнів вагітності. Кратність проведення КТГ дослідження: при низькому перинатальному ризик — двічі в другій половині III триместру, при високому перинатальному ризик і нормальних кардиотокограммах — не рідше, ніж через 5 днів, при зміненій кардиотокограмме — щодня.
Об’єктивним методом оцінки внутрішньоутробного стану плода є вивчення його рухової активності і характеру дихальних рухів, які визначаються за допомогою ультразвукового сканування. При цьому вивчаються наступні показники: рухова активність, частота і індекс дихальних рухів, середня тривалість епізодів дихальних рухів, середнє число дихальних рухів за епізод. Ознаками хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода є зміни характеру дихальної активності у вигляді різкого зниження індексу і частоти дихальних рухів.
Одним з інформативних методів оцінки стану плода є визначення його біофізичного профілю, що включає УЗД з визначенням рухової і дихальної активності плода за 30 хвилин, кількість навколоплідних вод, ступінь зрілості плаценти і нестрессовый тест протягом 20 хвилин спостереження за даними КТГ. Комплексна оцінка фетометріческіх показників плода у зіставленні з його рухової і дихальної активністю, морфологією плаценти, змістом амніотичної рідини, і даних КТГ, дозволяють проводити диференційну діагностику затримки внутрішньоутробного розвитку плоду з конституціонально обумовлені невеликими розмірами.
Як відомо, концентрація естріолу і альфа-фетопротеинов відображає внутрішньоутробний стан плода. Зменшення екскреції естріолу з сечею (нижче 12 мг на добу) і низький зміст у навколоплідних водах свідчать про погіршення внутрішньоутробного стану плода та фетоплацентарної недостатності. Підвищення рівня альфа-фетопротеїну в першій половині вагітності може свідчити про аномалії плоду, а у другій половині — різке зниження з подальшим підвищенням є ознакою важкого внутрішньоутробного стану плода і його антенатальної загибелі (різке підвищення).
