Практика мануальної терапії змушує лікарів рентгенологів звертати увагу на всі деталі й особливості будови хребта кожного хворого. І в цьому сенсі важливу роль відіграють аномалії розвитку хребців. У даній статті розглядаються лише найбільш часто зустрічаються аномалії розвитку, з якими стикається лікар рентгенолог практично щодня.
Численні класифікації вад і аномалій розвитку хребта побудовані на досвіді провідних хірургічних клінік. Вони корисні для хірургів і променевих діагностів з точки зору загального розуміння процесів ембріогенезу та онтогенезу хребта. Практика роботи з мануальними терапевтами показує, що куди важливіше знати ті аномалії, які не вимагають хірургічного втручання, але необхідно враховувати для аналізу просторового положення хребців. Аномалії розвитку допомагають рентгенологу пояснити, чому виник сколіоз, звідки взявся ранній остеохондроз у даного хворого саме в даних хребтових рухових сегментах.
Аномалії та вади розвитку справляють істотний вплив на статику хребта в цілому і рух у кожному хребетному руховому сегменті. Вади розвитку частіше бувають множинними. У 88% випадків їх виявляють на всьому протязі хребта, причому в середньому в одного хворого спостерігалося п’ять хибно розвинених хребців [Ульріх Е. В.,1995].
Найбільш часто зустрічаються зміна числа поперекових і крижових хребців. Сакралізація п’ятого поперекового хребця відбувається, коли поперечні відростки стають великими і утворюють з хрестцем і клубовими кістками тазу анатомічну зв’язок, яка буває кісткової, хрящової, у вигляді суглоба; нерухомої або рухомий. В останньому випадку вона може служити причиною болів. Функціонально в поперековому відділі залишається тільки чотири хребця [Майкова-Строганова В. С., Фінкельштейн М. А., 1952]. Сакралізація п’ятого поперекового хребця зустрічалися при дослідженнях скелетів у 8,1% випадків, одностороння у 5,8% і двостороння у 2.3%. [Дьяченко Ст. А. 1954].
Протилежна ситуація зустрічається коли має місце люмбалізація першого крижового хребця. Він не зростається з хрестцем, формуючись у вільний хребець. У цьому випадку в поперековому відділі функціонують шість хребців. Люмбалізація першого крижового хребця зустрічається у 1,1% кістяків. Процес може мати односторонній характер, коли один із поперечних відростків виростає більше іншого, що створює умови для сколіотичної деформації хребта. П. Л. Жарков пропонує класифікувати види сакралізації і люмбалізація за характером впливу цього виду дисплазій на статичну і динамічну функцію хребта. Автор розрізняє 1) кісткову (двосторонню,
односторонню), 2) хрящову (двосторонню, односторонню), і суглобову (двосторонню, односторонню) форми дисплазії [Жарков П. Л., 1994].
Асиметричне положення суглобових майданчиків хребців називається аномалією тропізму. Один із суглобових відростків займає звичайне положення, ближче до сагітальній площині, а другий виходить своєї поздовжньої віссю у фронтальну площину. Аномалії тропізму грудного, поперекового та крижового відділів зустрічається (за скелетам) 33% випадків [Дьяченко Ст. А. 1954]. Вкорочення суглобових відростків виявлялися у 19%. Повне незарощення дужок хребців (Spina bifida posterior) зустрічаються в 19% випадків. Найбільш часто ця аномалія розвитку відбувається в першому крижовому хребці 5 — 10%. Відкритий канал крижів (S1-S5) виявляється у 3,6% випадків, [Дьяченко Ст. А. 1954; Ульріх Е. В.,1995]. Неслияние тіл хребців (Spina bifida anterior) найбільш часто зустрічається в грудному відділі, досягаючи 5,28% [Дьяченко Ст. А. 1954; Ульріх Е. В.,1995]. Вроджене двостороннє незрощення дужки (спонділоліз) частіше зустрічається у п’ятого поперекового хребця і становить 4,5-5%. Порушення числа ребер може зробити істотний вплив на статику хребта. Так, формування додаткових ребер, особливо асиметричне, може призвести до сколіозу. Шийні ребра формуються від 0,5-1,5% (за даними Дяченко Ст. А. 1954) до 7% (за даними Майковой-Строганової В. С., Фінкельштейна М. А, 1952) хворих, поперекові у 8-9%.
Недорозвинення (гіпоплазія) або повна відсутність (агенезія) XII ребер зустрічаються в 0,5-0,9% випадків. Обмеження рухливості і функціонування грудної клітини часто пов’язують з варіантами розвитку ребер (розщеплення, синостоз, екзостоз, подвоєння, конкресценция ребер та ін), які виявляють у 0,5-1% хворих. Особливе значення надається аномалій розвитку хребців краниовертебральной зони. У дослідженнях М. К. Михайлова (1983) вони зустрічалися у 8% обстежених. Незарощення задньої дуги першого шийного хребця зустрічається в 1,3% пацієнтів, блокування (конкресценция) другого — третього шийних хребців у 2%, а повна асиміляція першого шийного хребця і потиличної кістки у 1-2% кістяків. Для вертебрологів становить інтерес виявлення асиміляції атланта, тобто спаяние його з потиличною кісткою (зустрічається у 1-2 %), сідлоподібна гіперплазія атланта [Майкова-Строганова В. С., Фінкельштейн М. А., 1952; Дяченко Ст. А. 1954; Королюк В. П.,1996; Ульріх Е. В.,1995].
Перетворення борозни хребетної артерії, розташованій на атланті в канал внаслідок утворення кісткового містка над цією борозною (аномалія Кіммерле). Виділяють медіальне положення кісткового містка, коли він пов’язує суглобовий відросток і задню дугу атланта і бокове, якщо перекидається місток між суглобом і реберно-поперечним відростком атланта, утворюючи аномальне кільце латеральніше суглобового відростка.
Аномалія Кіммерле зустрічається в 3% випадків і може грати важливу роль у розвитку дисциркуляторних порушень в басейні хребетних артерій [Луцик А. А., 1997; Ульріх Е. В., Мушкин А. Ю., 2002].
Синдром Кліппеля — Фейля — Шпренгеля важка вроджена аномалія розвитку шийного відділу хребта з його різким скороченням, обмеженням рухливості і конкресценцией декількох хребців. Рентгенологічно визначаються різноманітні аномалії: бабочковидные хребці, задні або бічні полупозвонки, конкресценция або неслияние окремих його частин [Лагунова В. Р., 1989; та ін].
Спондилоэпифизарные дисплазії характеризуються змінами форми тіл хребців за типом платиспондилии, найбільш різко вираженими на рівні Th8 — L3. Причина цих проявів — порушення енхондрального окостеніння у всіх відділах скелета, де формується спонгіозна кістка. Хребець набуває витягнуту форму і нагадує пляшку, спрямовану горлечком вперед, що одержало в літературі назва «центральний мову». Спондилоэпиметафизарные дисплазії характеризуються зменшенням висоти передніх відділів і зближенням між собою тіл грудних хребців. Діти відстають у рості, поступово коротшає шия і тулуб, посилюються грудний і шийний вигин, і особливо поперековий лордоз, деформується грудна клітка [Лагунова В. Р., 1989; та ін].
